Головна / Земля / Відродження динозаврів так і залишиться мрією «Парку юрського періоду»

Відродження динозаврів так і залишиться мрією «Парку юрського періоду»

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Оцініть статтю!)
Loading...
 
 

У той самий день, коли було оголошено про запуск у виробництво чергової порції «Парку юрського періоду», в опублікованій в журналі PLOS One статті були викладені деталі експериментів, що раз і назавжди показали, що динозаври на Землю не повернуться вже ніколи.

У фільмі, що вийшов в 1993 році, який був знятий за мотивами роману Майкла Крайтона (Michael Crichton), показаний тематичний парк на острові, заселений динозаврами. Їх відтворили з древньої ДНК, витягнутої із скам’янілих москітів, які потрапили в смолу. Деякий час здавалося, що ця картина не зовсім з області наукової фантастики. На початку 1990-х деякі учені говорили про те, що вони витягали ДНК із скам’янілих комах, знайдених в застиглій смолі, вік якої складає не менше 130 мільйонів років.

Комахи з того періоду земної історії, який називають нижньою крейдою, повинні були співіснувати з динозаврами (у тому числі, з велетенськими довгошиїми зауроподами, що є одними з найбільших тварин на нашій планеті), а також з таким створіннями, як літаючі ящери-птерозаври, плаваючі плезіозаври, покриті пір’ям птаха і ссавці.

Така смола з Лівану до недавнього часу була найдревнішою у світі, старішою за домініканський бурштин, що утворився приблизно 16 мільйонів років назад, і бурштин з Прибалтики, якому 49 мільйонів років. Але минулого року в смолі, що датується тріаским періодом(230 мільйонів років назад), уперше були знайдені крихітні кліщі.
Головна посилка фільму, що ДНК динозавра можна витягнути з нутрощів комара, що зберігся, який тільки що пообідав кров’ю гіганта, здається дуже розумною. Проте крихкість ДНК і величезний період часу, що пройшов відтоді, змусив багато експертів засумніватися в твердженнях про отримання такої древньої ДНК, тим більше, ДНК з комахи.

Палеонтолог Девід Пенні(David Penney) з Манчестерського університету, що є фахівцем з павуків, які збереглися в смолі, і інших комах, провів серію експериментів в спробі з’ясувати раз і назавжди, чи можна витягати ДНК із скам’янілостей в смолі. Разом з експертом по древній ДНК з того ж університету Тері Брауном(Terry Brown) вони використали новітні методи здобуття і відбору проб ДНК, щоб не допустити змішення.
«Ми скористалися спеціалізованими лабораторіями Манчестерського університету, в яких проводиться виключно аналіз древньої ДНК, — сказав Пенні. — Будь-які сліди ДНК це крихітні фрагменти древнього матеріалу, і тому важливо уникнути його змішення з сучасною ДНК». Ці лабораторії стерилізуються, повітря в них проходить через фільтри, а учені працюють в спеціальних захисних комбінезонах.

Зразки, з яких учені успішно витягнули ДНК, належали древнім бджолам без жала, і Пенні використав зразки одних і тих же видів. Одному було близько 10600 років, другий був збережений відразу після Другої світової війни, тобто всього 60 років тому. Обидва зразки були витягнуті з копала, як називають затверділий деревний сік. Це проміжна стадія, після якої матеріал повністю камяніє, перетворюючись на бурштин. У нього були поміщені комахи.

За допомогою хімікатів копав вдалося розчинити, після чого учені витягнули з комахи, що знаходилася усередині, необхідні їм зразки. Результати виявилися дуже переконливими. «У найстарішому зразку ми не знайшли життєздатної ДНК, — сказав Пенні. — В новішому ми виявили ДНК різних бактерій і інших мікроорганізмів, але нічого схожого на ДНК бджоли там не було».

За словами Брауна, в ході експериментів в 1990-х роках застосовувалася старіша методика під назвою полімеразна ланцюгова реакція? (ПЛР), і це могло створити проблеми. «Процедура, звана ПЛР, збільшує усі сучасні, не пошкоджені молекули ДНК, яка засмічує екстракт древніх молекул, що частково розклалися, і дає неправдиві позитивні результати, у зв’язку з чим такі молекули можна помилково прийняти за справжню древню ДНК».

В процесі фоссілізації в камені або в смолі міняється хімічний склад законсервованого організму. З часом під впливом температури і тиску останки трансформуються, після чого більше не містять органічний матеріал, де може знаходитися ДНК. Якщо життєздатну ДНК не можна витягнути з бджоли віку людини, що живе сьогодні, то немає жодних шансів на те, що її можна отримати із зразків, яким сотні мільйонів років. Проте це зовсім не означає, що зразки в смолі не принесуть користі.

«Збереження таких істот в смолі це саме по собі чудово, адже вони дають нам можливість пильно вдивитися в минуле, проливають світло на можливе майбутнє сучасних тропічних лісів, — говорить Пенні. — Прикро, що ми не в змозі витягнути з них ДНК — я сподівався, що ми знайдемо її в молодших зразках. Але схоже, що «Парку юрського періоду» судилося залишитися в жанрі фантастики».

Натхнення: inosmi.ru

 
Loading...
comments powered by HyperComments