Глобальне потепління як двигун прогресу
Всупереч популярній думці про те, що глобальне потепління – явище досить нове, вчені стверджують: температура на Землі почала підвищуватися вже в XIX столітті. І причина цього криється у все більш активній господарській діяльності людини.
Наприклад, три століття тому нікого не можна було здивувати тим, що Темза замерзла: судячи з гравюрами того періоду, на річці влаштовували ярмарки і катання на ковзанах. Тепер же це настільки рідкісне явище, що вважається аномалією, яке викликає паніку у місцевих жителів. Крижана шапка Арктики почала зменшуватися ще на початку XX століття. Однак саме це зробило можливим появу північного морського шляху.
Але свого апогею, вважають вчені, потепління досягло в 1920-1930 роках – саме в цей час сталася низка кліматичних змін, які суттєво вплинули на всю екосистему планети. Так, температура на Шпіцбергені (це частина полярного архіпелагу, розташованого в Північному Льодовитому океані) в середньому підвищилася на 5 градусів – через це там стало можливо вести господарську діяльність. В Гренландському морі товщина крижаного покриву зменшилася в два рази, а в Баренцевому морі – на 30 відсотків. Ці явища призвели до того, що обидва моря стали доступні для судноплавства.
В цей же час повсюдно почав відступати кордон вічної мерзлоти, а температура мерзлих ґрунтів підвищилася на 1,5–2 градуси. Потепління призвело до того, що посухи стали звичайним явищем на теренах Радянського Союзу і “добралися” до Америки. У цілих районів помінялися флора і фауна.
Проте вже в 1940-е роки кліматичні тенденції стали змінюватися – почалося похолодання. А потепління, що спостерігалося всього декілька десятиліть тому, фахівці назвали не інакше як аномалією, що не має глобальних перспектив. У цей період льодовики в горах Кавказу практично перестали танути, межа льодів в Арктиці почала зсуватися на південь, а на Шпіцбергені помітно похолодало.
Море хвилюється раз
В тому, що відбувається з атмосферою, винен Світовий океан. Справа в тому, що вода в океані прогрівається нерівномірно – на мілководді температура може доходити до 36 градусів, а от на найбільшій глибині не перевищує нуля градусів. Для того щоб нагріти всю цю масу води, необхідно дуже постаратися. Наприклад, якщо атмосфера Землі через діяльність людей нагріється на 1 градус, то температура океану збільшиться на мізерне значення – всього на 0,001 градуса. Тому навіть за умови дуже активного викиду в атмосферу вуглекислого газу і пилу (саме це призводить до підвищення температури), океан буде розігріватися вкрай повільно – йому завадить танення льодовиків і дуже велика глибина, яка генерує крижані потоки води.
До похолодання, яке відбулося у 1940-1950-ті роки, призвело, як не дивно, потепління. завдяки розігрітому повітрю атмосфери повітряні маси над океаном почали активно переміщатися. Вітер зганяв в певному місці теплий поверхневий шар, і замість нього з товщі океану піднімалися крижані потоки, які потім перемішувалися з теплими. Власне, це перемішування води і призвело до зниження температури на поверхні океану і, як наслідок, зниження температури атмосфери. Цікаво, але навіть за умови зниження температури, океан продовжує розігріватися, нехай і на мізерні значення.
Викиди холодної води з глибин океану, які почали відбуватися через перемішування потоків, призвели до цілого ряду погодних аномалій. Це явище серйозно відбилося на кліматі ряду регіонів: у деяких частинах планети спостерігалася сильна засуха, яка призвела до загибелі тисяч людей, а в інших – проливні дощі. Особливо в цьому плані відзначився 1972 рік, який став рекордсменом по частині погодних аномалій.
Вуглекислий газ
Головною причиною, по якій атмосфера нагрівається, а потім починає “хвилюватися” Світовий океан, є парниковий ефект. Він, у свою чергу, створюється через викиди вуглекислого газу, що якраз пов’язано з діяльністю людини. За індустріальну епоху вміст цього газу в атмосфері збільшився більше, ніж на третину.
Вчені прогнозують, що в найближчі 100-200 років вміст вуглекислого газу в атмосфері ризикує перевищити показник тріасового періоду, який був на Землі 200 мільйонів років тому. Тоді на планеті жили динозаври, а сонце світило дуже тьмяно.
У нормі атмосфера Землі повинна містити вуглекислого газу від 200-400 частин на мільйон в холодні періоди і до 3000 – в теплі. В даний час на планеті холодний період, і лише півтора століття тому цей показник становив близько 250 частин на мільйон. Але за останні десятиліття вміст вуглекислого газу зріс більш ніж у півтора рази і в минулому році склав 405 частин на мільйон. Велике значення має і те, що зміни відбуваються дуже швидко: якщо в часи динозаврів на кліматичні метаморфози йшли мільйони років, то зараз вони відбуваються на очах 2-3 поколінь людей.
Ще одним фактором, який впливає на нагрівання атмосфери, є так звані теплові шапки над містами – чим більший населений пункт, тим тепліше над ним. І те саме красиве мерехтіння на поверхні Землі, яке ми бачимо, розглядаючи знімки з космосу, є справжньою ознакою кліматичної загрози.
Але, як би там не було (якщо не брати до уваги апокаліптичні прогнози деяких фахівців), навіть якщо кількість вуглекислого газу в атмосфері підвищиться настільки, що призведе до потепління на 5-10 градусів, чекати, поки це реально позначиться на погоді за вікном, доведеться не одне десятиліття.
Що буде далі
В цілому, вчені сходяться на думці, що в найближчі кілька років нам загрожує не стільки різке потепління, скільки зміна структури клімату в цілому. Ці зміни характеризуються великою кількістю погодних аномалій, які, власне, ми спостерігаємо вже зараз.
За даними Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), минулий рік став найтеплішим за всю історію метеоспостережень: середня температура була вище на 1,1 градуса. Втім, температура в середньому на один градус підвищувалася, починаючи з 2001 року. Навіть такі незначні (на погляд звичайних людей) зміни вже призвели до серйозних наслідків. Дослідники вважають, що саме зміна клімату стала причиною пожеж в Канаді, злив в Каліфорнії і землетрусів в Італії, які відбулися в 2016 році.
Що стосується перспектив на цей рік, то прогнози вчених невтішні. За даними фахівців, кліматичні зміни в Арктиці, активне танення льодовиків приведуть до зсуву в більш широких структурах океанічної й атмосферної циркуляції, що серйозно вплине на погоду в різних точках планети.
У лютому цього року фахівці NASA зафіксували рекордно тонкий за всю історію спостережень (починаючи з 1979 року) крижаний покрив Антарктиди і Арктики.
Такі процеси, прогнозують вчені, що вже до кінця XXI століття можуть призвести до того, що близько п’яти мільйонів жителів Європи втратять свої будинки через повені.
Аномалії вже були зафіксовані взимку 2017 року і далі їх буде більше, попереджають експерти. За даними WMO, мінімум три рази в Арктиці спостерігався “полярний еквівалент хвилі тепла”. Це явище було викликане припливом теплого вологого повітря через потужні атлантичні шторми. Майже 12 тисяч температурних рекордів було зафіксовано в лютому в Америці. Від тривалої і екстремальної спеки в січні-лютому страждала Австралія, а в окремих районах Аравійського півострова і Північної Африки стояли незвично сильні холоди.
Результатом цих процесів стала аномальна погода, яку ми спостерігали в грудні минулого року, коли було побито відразу декілька температурних рекордів. Крім того, 2016 рік став абсолютним рекордсменом за кількістю небезпечних метеорологічних явищ, в тому числі тих, які завдали шкоди. Було зафіксовано 590 випадків спеки, морозів, сильних вітрів і опадів, а також заморозки і заметілі. Роком раніше їх було 570, а 10-15 років тому – 150-400. Даних по цьому року, зрозуміло, поки немає, але, судячи з усього, нинішня аномальна погода – продовження торішніх тенденцій.
Всього чотири дні пішло на те, щоб річка Слімс шириною 150 метрів зникла з обличчя планети. Це стало наслідком зміни клімату на льодовику Каскавулш в Канаді і першим випадком такого масштабного річкового зникнення за всю історію спостережень. Зникнення річки, зазначають вчені, – геологічний процес, який зазвичай триває набагато довше людського життя. Тому те, що сталося з річкою Слімс стало справжнім шоком для дослідників, які почали спостерігати за процесом в понеділок, а закінчили – у четвер.
Однак одним з найбільш серйозних наслідків глобального потепління, з якими людству доведеться зіткнутися в недалекому майбутньому, може стати уповільнення теплої течії Гольфстрім. Це може призвести до реалізації в життя сценаріїв популярних фільмів-катастроф, в яких показується, як прибережні райони США змиває величезна хвиля, а Європа замерзає через аномальні холода.
Вже зараз області Північної Європи, які зігріваються Гольфстрімом, стають не такими комфортними, як і раніше, особливо в зимовий період. Це пов’язано з тим, що зазвичай теплий потік Гольфстріму почав сильно “розбавлятися” холодними водами з Атлантичного океану. Прісна вода течії має меншу щільність, ніж солоний океан, тому залишається на поверхні, порушуючи баланс величезної течії. Вчені вважають, що саме уповільнення течії Гольфстріму в свій час призвело до настання малого льодовикового періоду. Неважко здогадатися, що може статися, якщо сценарій повториться.
Не обнадіюють і вчені з Малайзії: фахівці попереджають, що глобальне потепління викличе збільшення кількості опадів під час літніх мусонів в найближчі 50-100 років. А все через те, що вуглекислий газ утримує в повітрі велику кількість вологи, яка проливається дощами вже на затоплені райони.
Зручна правда
Згідно конспірологічній версії, за глобальними змінами клімату стоять цілком конкретні сили. Мова йде про High Frequency Active Auroral Research Program (Програма дослідження полярних сяйв високочастотним впливом) – американської науково-дослідної програми з вивчення іоносфери і полярних сяйв, яка була запущена в 1997 році на Алясці і закрита в 2014 році. HAARP звинувачували в тому, що він може не тільки відключати супутники, контролювати розум людей і використовуватися в якості зброї проти терористів, але і самостійно генерувати погодні явища, викликаючи землетруси, посухи, урагани та повені. Його ж вважають причиною катастрофи космічного шатла Columbia в 2003 році.
Насправді відомо, що HAARP займалася вивченням найвищої частини атмосфери, яка називається іоносферою. Профіль іоносфери вкрай складно вивчати, оскільки він є дуже тонким і мінливим. Особливо складним цей профіль стає поблизу з магнітними полюсами Землі. Дослідження в цій області спрямовані на розвиток систем протиповітряної і протиракетної оборони.
Спробу “викрити” причини глобального потепління робив і Альберт Гор, колишній віце-президент США і конкурент Джорджа Буша-молодшого на виборах президента в 2000 році. Згідно теорії Гора (за яку він отримав у 2007 році Нобелівську премію), яку він виклав у документальному фільмі “Незручна правда”, причиною глобального потепління є не лише наукові, а й політичні фактори. Точка зору політика досі заперечується деякими вченими. Інша частина фахівців вважає взагалі висновки Гора псевдонауковими та необґрунтованими. Проігнорували екологічну пораду Гора і більшість американців, які обрали своїм президентом Буша-молодшого. Втім, той згодом втратив значну частину свого електорату як раз через те, що не став приділяти проблемі глобального потепління належної уваги.