За останнє десятиліття деякі види арктичних рослин на тлі потепління клімату стали зустрічати весну набагато раніше. Згідно з дослідженням учених з Каліфорнійського університету в Дейвісі, ці зміни пов’язані із зменшенням морського крижаного покриву.
Порядок сезонних подій, таких як перші весняні сходи, утворення бутонів і цвітіння, складають фенологію рослини — розклад етапів його життя, або «природні годинники». І в Арктиці ці години тікають вперед.
Дослідження ґрунтується на результатах 12-річних спостережень на ділянці Західної Гренландії в 150 милях від протоки Дейвіса. Це місце знаходиться поблизу льодовика Рассел, який виступає з масивного внутрішнього льодовикового покриву, що охоплює більшу частину острова. Кожен рік з початку травня до кінця червня вчені вели щоденні спостереження за ростом первоцвітів на цій території.
Вони виявили, що більш теплі зими і весни призвели до зниження арктичного морського крижаного покриву і порушили сезонні цикли рослин. Наприклад, один з видів осоки тепер з’являється з землі на цілих 26 днів раніше, ніж десять років тому. «Це вражаюче просування — майже весь вегетаційний період», — зазначає полярний еколог і провідний автор дослідження Ерік Пост.
Але деякі види, незважаючи на короткий арктичний вегетаційний період, навпаки, не поспішають виходити з зимової сплячки. Так, срібляста верба розпускається в той же час, що і раніше, а карликові берези за десятиліття прискорилися тільки на п’ять днів.
Дослідження показує, що стрімкі зміни арктичного пейзажу будуть мати довгострокові наслідки для екологічної структури регіону, змінивши його в підсумку майже до невпізнання. «Це як картина Пікассо: на наших очах фрагменти звичного пейзажу розмиваються і перебудовуються в щось нове».
Попередні дослідження в 2008 і 2013 роках показали, як такі зміни впливають на життя північних оленів в регіоні. Карібу приходять на це місце щороку під час сезону розмноження, щоб скористатися живильними рослинами, необхідними для відновлення після зими і годівлі новонароджених дитинчат. Але так як поява рослин навесні змістилася, внутрішній годинник оленів, регульований сезонними змінами тривалості дня, не встигає. Їжа все ще там, але її залишки не настільки поживні, як були на початку росту. В результаті оленята народжуються слабкими і рано вмирають. За словами автора, це лише один з прикладів наслідків цього процесу для всієї екосистеми.