Американські дослідники з Університету Дьюка виявили нейрони альтруїзму. Про феномен альтруїстичної поведінки вченим відомо давно: результати численних досліджень свідчать про те, що миші і мавпи швидше відмовляться від їжі, ніж заподіють біль товаришеві. Проте, до недавна залишалося незрозумілим, як така поведінка реалізується на рівні нервової системи.
Вивчивши активність мозку, вчені взагалі засумнівалися, що можна говорити про альтруїзм. Виявилося, що при вчиненні будь-якого милосердного вчинку, у людини активується система підкріплення, що відповідає за відчуття задоволення. Виходить, що коли людина намагається безкорисливо допомогти ближньому, вона все одно діє у власних інтересах. При цьому свідомо людина розуміє, коли вона робить щось заради себе коханого, а коли – для когось іншого.
Новий крок у вивченні феномена альтруїзму зробили американські вчені. Їм вдалося виявити в мозку макак-резусів особливі клітини, який включаються тільки під час вчинення альтруїстичного вчинку. Дослідники запропонували мавпам зробити вибір: залишити сік собі, запропонувати іншій особині або взагалі позбавити частування і себе, і товариша. При такому розкладі піддослідні тварини в більшості випадків забирали сік собі. Коли фахівці трохи змінили умови експерименту і залишили тільки останні два варіанти, макаки воліли віддати сік товаришеві. При цьому в їх мозку активувалися абсолютно інші нейрони, ніж у першому випадку, коли піддослідні тварини залишали сік собі.
Як пояснюють дослідники, коли мавпи діяли в особистих інтересах, в їх мозку відбувалася активація клітин орбітофронтальної кори, що відповідають за власну вигоду. Коли тварини здійснювали альтруїстичний вчинок і віддавали сік товаришеві, то включалися нейрони передньої області поясної звивини, які при здійсненні «егоїстичного» вчинку залишалися неактивними. Нейрони поясної звивини задіяні в соціальних взаємодіях. Вони, наприклад, спрацьовують, коли ми переживаємо за кохану людину, що опинилася в складній ситуації.
Цілком імовірно, що такі нервові клітини є і у людини, і саме завдяки їх активності ми здатні співчувати і співпереживати, однак перш, ніж робити подібні висновки, слід дочекатися результатів експериментів за участю людей.
Натхнення: http://sciencemagic.ru
Інформація зі сайту: http://cikavosti.com
[poll id=”1″]