Руїни палацу відносяться до легендарної династії Ся, яка, як вважається, правила Китаєм приблизно з 2070 до 1600 року до н.е. Про відкриття пише news.cn з посиланням на національне інформаційне агентство «Сіньхуа».
Китайські археологи оголосили про відкриття в провінції Хенань у центральному Китаї на території стародавнього міста-фортеця Сіньмі руїн палацу, збудованого 4000 років тому. За переказами, стародавнє місто-фортеця Сіньмі побудували в епоху Ся, ранньої китайської династії, яку багато хто вважав легендою.
Послідовність рівномірно розташованих позначок, виявлених археологами, дозволила зрозуміти колишній зовнішній вигляд старої структури. «Судячи по отворах, ми вважаємо, що фундамент належав житловому комплексу з терасами на півдні та півночі, монастирями на сході та заході та двором у центрі», — каже Лі Бо, керівник розкопок.
Руїни стародавнього міста-фортеці, виявлені в місті Сіньмі, провінція Хенань. Фото: Сіньхуа
Залишки стародавнього міста археологи знайшли кілька років тому на східному березі річки Чженьшуй. Фундамент з утрамбованої землі займає прямокутну ділянку площею близько 17 Га. Використання ущільненої землі або вапна є стародавнім підходом до будівництва.
Заснування стародавнього палацу — ділянка з утрамбованої землі розміром 60 на 30 метрів. Будівництво, яке займало площу близько 1800 м2, височіло в центрі, оточене терасами, монастирями та центральною площею.
Руїни стародавнього міста-фортеці, виявлені в місті Сіньмі, провінція Хенань. Фото: Сіньхуа
Поруч із цією монументальною знахідкою лежать залишки взаємопов’язаного комплексу будівель. Дослідники виявили понад 100 артефактів, що належать до періоду будівництва фортеці. Серед них залишки круглих споруд для зберігання зерна, що нагадують комори часів династії Ся. Вчені наголошують на важливості цих знахідок для розгадки тонкощів сухого землеробства, методів зберігання зерна та еволюції комори в стародавньому північному Китаї.
Знахідки біля комплексу розкривають минуле легендарної династії Сі, додають археології. Ця епоха в історії Китаю має напівміфічний характер і більшість даних про цю епоху ґрунтується на літературних описах у пізніх джерелах. Розкопки дозволяють порівняти ці міфи із реальними знахідками.