Ще відомий англійський вчений Роджер Бекон відзначав «розділеність» картини світобудови на різні «половинки» протилежностей у свідомості більшості людства. Зокрема, щодо різних, не зрозумілих з точки зору науки, феноменів він писав: «Серед цих речей потрібно просуватися з обережністю, тому що людині легко помилитися. Тут відбуваються дві помилки: одні заперечують незвичайне, а інші, виходячи за межі розуму, впадають в магію».
Таким чином: основні тенденції розвитку людства можна уявити наступним чином:
Технократичний шлях
– логічне мислення
– розвиток фізичного тіла, фізичних задоволень, технічних пристроїв
– екологічна катастрофа або ядерне самознищення
Релігійний шлях
– інтуїтивне (езотеричне) мислення
– відмова від фізичної активності, розвиток окультизму і магічних практик лівої руки (чорна магія)
– психо-енергетична експансія, порушення рівноваги природних стихій, глобальний природний катаклізм
Шлях синтезу науки і релігії
– інтуїтивно-логічне мислення
– рівновага між фізичним і духовним, внутрішнім і зовнішнім, енергіями космосу і Землі
– еволюція розуму і духу, гармонія з живою природою, перехід на новий виток еволюції
Виходить, що будь-який з протилежних шляхів розвитку призводить до загибелі цивілізації або відкидання людства назад у своєму розвитку. Жоден із шляхів поділу світу на протилежності не може вивести нас на якісно новий рівень розвитку, оскільки в кінцевому рахунку призводить до порушення рівноваги в системі «ВСЕСВІТ – ЗЕМЛЯ – ЛЮДИНА».
У цій енергетичній схемі співіснує все живе на Землі. Однак, відмінність розумного життя від нерозумного полягає в більш активній позиції. У процесі свого розвитку людина все менше залежить від зовнішніх факторів середовища і починає займати більш активну позицію по відношенню до навколишньої реальності (в рамках планети Земля). Таким чином, схема енергетичної взаємодії стає дещо іншою: «КОСМОС – ЛЮДИНА – ЗЕМЛЯ», тобто, як стверджує Т.Глоба, призначення людини на Землі полягає в тому, щоб вона стала розумним і свідомим провідником Божественної (Космічної) волі.
Читайте також: Чи може людська цивілізація існувати вічно?
У випадках технократичного або окультно-релігійного розвитку людство неминуче порушує стан гармонії з Космосом, а це призводить до порушення рівноваги природних стихій Землі або навіть до глобальних катаклізмів. В цьому відношенні є справедливим твердження М. Реріха, що: «В той час, коли Захід зайнятий організацією машинного світу, він продовжує живити своїми кривдами підземні сили землетрусів». У випадку гармонійного розвитку людства енергетична рівновага системи не порушується, оскільки воно виявляється здатним поєднувати в собі енергії Космосу і Землі, як і всі інші «половинки» протилежностей.
Точно так само, як з’єднання матеріалістичного і містичного світосприйняття значно розширює горизонт наших знань про нас самих і навколишню реальність, гармонійне поєднання матерії і духу, енергій Космосу і Землі призводить до значного розширення спектру наших здібностей, які при однобокому (розділеному) світосприйнятті проявитися не можуть.
Так, професор В. Волченко підкреслює: «…щоб знайти реальні шляхи виходу з кризи, допомогти людству уникнути катастрофи, що насувається, потрібні знання. Причому необхідний аналіз не тільки офіційних наукових пошуків, але й залучення релігійних та езотеричних доктрин».
Подібна думка в середовищі вчених аж ніяк не самотня. Ось, наприклад, що висловлює з цього приводу ще один російський професор – Е.Азроянц: «…наука і релігія користуються різними методами досягнення істини, взаємно доповнюють одна одну, і трудяться на різних «нивах»: наука – у світі фізичної реальності, а релігія – в області ноуменальної реальності. І в цьому випадку ми можемо говорити про взаємодоповнююче поєднання двох компонентів.
Можна бути впевненим, що в тому випадку, якщо людина в основу своїх зусиль покладе і релігію, і науку, її сходження до духу відбудеться».
Абсолютно згоден з подібними висловлюваннями і професор Г.Дульнев, який також вихід з глухого кута, в якому опинилося сучасне людство, пов’язує з з’єднанням, синтезом наукових і релігійних знань. Зокрема він пише: «Можна привести безліч прикладів використання в науці постулатів віри або раптового осяяння при вирішенні якої-небудь задачі. Іншими словами, методи релігії і науки взаємно проникають і доповнюють одна одну.
Картина світу, або світорозуміння, включає в себе уявлення про людську природу, місце людини у Всесвіті і сенс її існування. Саме тому «гола» наука не в змозі бути єдиним або головним джерелом знань при побудові цієї картини. У пізнанні світу важливий гармонійний підхід, який був загублений в процесі розвитку європейської науки в XVII – XX століттях…
До останнього часу це становище залишалося практично незмінним. Але зараз, в XXI столітті, багатьом людям, в тому числі і вченим, ясно, що синтез науки, релігії та мистецтва неминучий».
Читайте також: Вчені передбачили загибель цивілізації
На користь синтезу науки і релігії висловлюються також доктори наук В.Кузнецов і Г.Ідліс: «Зараз вже абсолютно зрозуміло, що пора покінчити з тенденційним протиставленням цих сфер, яке бездоказово і багато в чому шкідливо. Навіщо уподібнюватися страусам, коли надбанням гласності стали відверті зізнання в глибокій переконаності щодо творчих начал «згори» не тільки видатних вчених минулого, наприклад, А. Ейнштейна, але і наших сучасників, наприклад, А.Д.Сахарова, Б.В.Раушенбаха… За цією переконаністю цілком виразно проступає тенденція перетворення віри в знання, тенденція, в розвиток якої останнім часом в літературі з’явилося чимало нових суджень про втручання у світобудову Божественного Розуму».
Виступає за синтез сучасних наукових і релігійних знань також доктор філософських наук В.Колеватов з Новосибірська, який пропонує створювати цілі інститути синтезу і навіть цілі академічні містечка, зайняті цією проблемою. В даному випадку вчений ставить перед сучасною наукою завдання, без виконання яких, нормальний її розвиток вже неможливий:
1. Об’єднати філософські світогляди матеріалізму та ідеалізму, шляхом з’єднання наукових і релігійних знань.
2. Об’єднати філософію природознавства і фізику.
3. Об’єднати фізику простору і фізику часу більш повно, ніж це зробив А.Ейнштейн.
4. Об’єднати рух інформації і фізику, після чого об’єднати фізику інформації з фізикою енергії.
5. Об’єднати розвиток як форму руху з фізикою, після чого об’єднати фізику відомих форм руху з фізикою розвитку.
6. Об’єднати живи рух речовини (властивості біополів), існуючих в природі нашого світу, з фізикою.
Читайте також: Колапс індустріальної цивілізації — неминучий
Не випадково в останні роки все більше вчених виходить за рамки колись нав’язаної нам вузько-матеріалістичної парадигми. Останні відкриття в різних галузях науки дозволяють все більшому числу вчених відкривати для себе «розширену» картину сприйняття навколишньої реальності. Хоча ще в 1937 році основоположник квантової механіки Макс Планк, виступаючи в Тартуському університеті, зазначив: «Релігія і природознавство не виключають один одного, як дехто думає, а доповнюють і обумовлюють один одного».