Директор відділення невідкладної медичної допомоги римської поліклініки Gemelli Франческо Франческі вважає, що особливе правило у харчуванні та гігієні, яким слідували лицарі-храмовники, робили їх довгожителями.
В епоху Пізнього Середньовіччя, коли тривалість життя звичайних людей становила від 25 до 40 років, тамплієри ж дуже часто долали віковий рубіж в 70 років, і це не було рідкістю.
На думку Франческі, цілком очевидно, що причиною довголіття тамплієрів був особливий спосіб життя, в першу чергу – система харчування.
Представники ордену слідували способу життя, запропоноване “латинським храмовим правилом”, яке стосуються системи харчування і гігієни за столом. Наприклад, правилами заборонялося їсти м’ясо частіше трьох разів на тиждень. М’ясо заміщалося рибою, зеленню і овочами, зернобобовими, колишніми найпотужнішими антибіотиками, існуючими в природі, і оптимальним середовищем для корисних бактерій, складових кишкової флори.
У порівнянні зі своїми сучасниками тамплієри споживали менше жирів, що віддаляло ризик утворення пухлин шлунково-кишкового тракту і метаболічного синдрому, який є сприятливим ґрунтом для розвитку серцево-судинних захворювань, діабету і пухлин, вказує вчений.
Особливу увагу тамплієри приділяли гігієни та якості продуктів. Вони приймали їжу в спеціально відведених місцях на чистих столах і повинні були мити руки перед їжею. Людям, які займалися ручною працею, заборонялося подавати їжу. Самі продукти піддавалися ретельному контролю, щоб уникнути ризику передачі вірусних або паразитарних захворювань.
Франчески також повідомляє, що тамплієри їли рибу, яку самі розводили, не їли дичини. М’ясо вироблялося виключно в Європі. Що стосується вина, то члени ордену, як випливає з історичних документів, воліли пальмове вино, до якого додавалася м’якоть конопель і алоє вера. Таке вино вживали на Святій землі. Як тепер відомо, напої з пониженим вмістом алкоголю здатні запобігати утворенню тромбів – як аспірин кардіо, йдеться в статті. Крім того, пальмове вино допомагало боротися з паразитами і збудниками хвороб, що знаходяться у воді. Також тамплієри використовували цитрусові для додання аромату воді, її знезараженню і збагаченню вітаміном С і лікопіном.
На думку Франческі, “дієта і життєві звички можуть пояснювати незвичайне довголіття тамплієрів: якщо це так, то гасло “вчитися у минулого” як ніколи доречне”.
Орден тамплієрів був заснований в 1119 році лицарями, котрі брали участь у першому хрестовому поході; у його завдання входила охорона святих місць у Палестині. З часом тамплієри стали займатися не стільки військовими справами, але й фінансовими, перетворившись у найбагатших банкірів Європи.
Ця діяльність, як відзначають історики, викликала роздратування і заздрість короля Франції Філіпа IV Красивого. Останній магістр Ордену тамплієрів Жак де Молі був страчений в Парижі в 1314 році за звинуваченням у єресі, чорної магії і ідолопоклонстві.
Його смерть була частиною ретельно розробленої і скоординованої королем Філіпом IV кампанії, спрямованої на повне знищення Ордену, якому монарх чимало заборгував і багатствами якого мріяв заволодіти.
Хоча французький король найбільш причетний до страти Жака де Моле, тамплієри звинувачували у співучасті у знищенні ордена Католицьку церкву і Римську курію.
Папа Римський Климент V організував слідство щодо діяльності ордену, яке в результаті привело багатьох лицарів до тортур і страт за звинуваченням у єресі, після чого Орден тамплієрів був повністю розформований.
Один коментар