Поверхня Місяця виявилася покрита гігантською кількістю кисню, виробленого земними рослинами і мікробами і згодом “видерта” з атмосфери Землі сонячним вітром, заявляють астрономи.
В останні роки вчені почали активно обговорювати гіпотезу панспермії – ідею того, що життя могло бути занесене на Землю або інші планети з космосу. Її в 1903 році сформулював відомий шведський хімік Сванте Арреніус, проте до недавнього часу її ніхто не розглядав серйозно.
Ситуація дещо змінилася після експериментів на борту російських біосупутників серії “Біон-М”, які на практиці довели можливість виживання мікробів при падінні метеорита на Землю. Крім того, американські вчені показали, що скам’янілі рештки земного життя могли бути “вибиті” з поверхні Землі астероїдами і викинуті в космос, звідки потрапили на Місяць, Марс та інші планети.
Кентаро Терада (Kentaro Terada) з університету Осаки (Японія) і його колеги знайшли перші можливі сліди життя на Місяці, вивчаючи дані, зібрані японським місячним зондом “Кагуя” під час його роботи на орбіті супутника Землі.
Як розповідають науковці, у квітні 2008 року “Кагуя” опинився в незвичній точці орбіти – він перебував фактично на прямій лінії, яка перетинала Сонце, Землю, сам зонд і Місяць, розташований за ним. Це дозволило японським планетологам вперше простежити за тим, як взаємодія сонячного вітру – потоку гарячої плазми, що викидається світилом, – з атмосферою Землі могло впливати на Місяць у минулому і впливає сьогодні.
Виміри, проведені за допомогою іонних датчиків “Кагуйї”, несподіваним чином показали, що сонячний вітер, незважаючи на те, що Земля захищена від нього потужним магнітним “щитом”, забирає велику кількість іонів і молекул кисню з атмосфери.
Частки важких і легких ізотопів, а також ступінь окислення іонів, за словами вчених, безпомилково видають у них типово земний кисень, причому кисень біогенного походження, синтезований бактеріями, водоростями або рослинами. Подібне відкриття, як розповідає Терада, пояснило одну з найстаріших загадок Місяця.
За словами вчених, перші ж виміри складу місячного ґрунту показали, що в ньому міститься багато “важкого” кисню, якого повинно бути вкрай мало в плазмі сонячного вітру. Виявилося, його джерелом є Земля, чия атмосфера “бомбардує” Місяць великою кількістю кисню кожен раз, коли наша планета закриває Місяць від Сонця.
В цілому, за підрахунками авторів статті, за 4,4 мільярда років, що минули з народження планет Сонячної системи, на Місяць потрапило близько 106 мільйонів тонн земного кисню. Як підкреслюють вчені, це дуже консервативна оцінка, так як в минулому Земля і Місяць були ближче один до одного, а магнітний щит Землі не був таким сильним.
Вивчення покладів кисню на Місяці, як зазначають вчені, може допомогти дізнатися, як була влаштована атмосфера Землі в минулому, з’ясувати, коли з’явилися перші фотосинтезуючі організми і як змінювалася концентрація головного елементу життя в останні кілька мільярдів років.