П’ятдесят шість мільйонів років тому, приблизно через 10 мільйонів років після зникнення динозаврів, щось дивне сталося з нашою планетою. Стало жарко. Дійсно спекотно. Спекотніше, ніж коли-небудь з моменту утворення Землі. Вуглецеві сліди у геологічному літописі показують, що глобальна температура піднялася на 5-8 °C протягом 10 000 років і залишалася підвищеною ще 170 000 років, перш ніж повернутися до норми.
Вчені називають це відносно швидке зростання температури «гіпертермальною подією», і вона була не єдиною. Приблизно через 2 мільйони років Земля зазнала ще один сплеск температури, приблизно наполовину слабкіший від попереднього. Були й інші, менш серйозні. Більшість вчених погодяться з тим, що зараз ми знаходимося в середині такого періоду.
Ебігейл Амбросіо, аспірантка в Університеті Нью-Гемпширу, цікавиться тим, що відбувається з живими істотами при стрибках глобальної температури. Вимирають вони? Адаптуються? Змінюються?
Її дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показує, що принаймні деякі ссавці при глобальному потеплінні зменшуються в розмірах. І, виявляється, ступінь скорочення їхніх тіл безпосередньо пов’язана з тим, наскільки теплою стає планета.
Результати засновані на аналізі викопних зубів та фрагментів щелеп, зібраних з Басейну Бігхорна на північно-заході штату Вайомінг, приблизно в 80 милях на схід від Йеллоустонського національного парку.
«Розмір зубів — відмінний показник розміру тіла дорослого ссавця», — пояснює Амбросіо.
Порівнявши зміни розмірів зубів одного і того ж виду з плином часу, дослідники встановили, що під час найбільш значного стародавнього потепління близько 56 мільйонів років тому серед ссавців сталася «епідемія карликовості». Найбільш ранні непарнокопитні Sifrhippus за перші 130 000 років потепління зменшилися на 30 %. У міру нормалізації глобальної температури вони зросли на 76 %.
Амбросіо задалася питанням, чи відбувалося подібне при більш слабкому потепління 54 мільйони років тому. Щоб з’ясувати це, вона взялася за роботу по збору та вимірюванню чотирьох зубів ссавців, що жили до і під час цієї події: Arenahippus pernix (ранній кінь розміром з маленьку собаку), Diacodexis metsiacus (предок свиней та оленів розміром з кролика), Hyopsodus simplex (травоїдна розміром з ласку) і Cantius abditus (ранній примат, схожий на сучасних лемурів).
Аналіз виявив очевидну різницю у розмірі зубів коней, які жили до і під час потепління. За період другої події Arenahippus зменшилися в середньому на 14 %.
Така реакція на зміну клімату виявилася пропорційна масштабам потепління. Під час першої події кінь зменшився на 30 %. У другому, яке було вдвічі менш інтенсивним, інший кінь став меншим на 14 %. Diacodexis, попередник оленя, — на 15 %, травоїдна Hyopsodus — на 4 %. Примат Cantius подолав цю тенденцію, показавши зростання на 2 %. Однак ні один з двох останніх результатів не був значним.
З чим це пов’язано? Швидше за все, з регулюванням температури тіла при різних умовах. Великі тварини ефективніше утримують тепло, а маленькі — віддають. Тому перші більш поширені в прохолодному середовищі, а другі в теплому.
Наприклад, червоні лисиці, що живуть у холодних високих широтах, більше тих, що ближче до екватора. Цей феномен навіть має свою назву — правило Бергмана.
Однак автор додала, що тварини, які пережили стародавні гіпертермальні події, могли втрачати розмір з інших причин, в тому числі через нестачу їжі. Оскільки сьогодні планета продовжує нагріватися, вчені зможуть спостерігати в реальному часі, що керує цим процесом.