Приблизно кожні шість років орбіти Європи і Іо шикуються так, що для глядача з Землі їх траєкторії перетинають одна одну, забезпечуючи унікальні можливості для спостереження цих незвичайних і великих супутників Юпітера.
Нагадаємо, що перший з них покритий товстим шаром криги, з-під якого постійно прориваються потужні гейзери прихованого океану рідкої води; Іо ж відомий як найбільш вулканічне активне тіло Сонячної системи. Тектоніки плит, як на Землі, тут немає, однак потужні приливні сили, що діють на супутник в гравітаційному полі Юпітера, змушують його вивергатися майже постійно.
Така «побудова орбіт» Іо і Європи відбулася і в березні 2015 р., коли Катерина де Клір (Katherine de Kleer) і її колеги використовували телескопи обсерваторії LBTO, щоб розглянути Патеру Локі, найбільшу вулканічну западину Іо. Розмір цієї області досягає 250 км, вона активно випромінює, на теплових картах супутника виділяючись яскравою плямою: на Патеру Локі припадає 10-20 відсотків втрат його тепла.
Кожні 400-600 днів западина робиться то яскравішою, то тьмянішою. Вважається, що це відбувається через охолодження лави на поверхні озера. Затвердівши і ущільнівшись, в якийсь момент вона цілими шарами йде на глибину, знову відкриваючи шари гарячої рідкої лави і відбиваючись на навколишніх областях хвилями, що рухаються на швидкості 1-2 км/год.
Інша гіпотеза коливань яскравості Патери Локі і хвиль на неї вказує на те, що в озері досі можуть тривати приховані під поверхнею виверження. Катерина де Клір і її співавтори вперше розглянули цей процес у всіх деталях і навіть зуміли скласти температурну карту поверхні лавового озера з роздільною здатністю вдесятеро більшою, ніж було доступно досі. Ця карта показала, що від порівняно холодного центру Патери Локі в той момент огинали відразу дві хвилі, що з’явилися у різний час: одна в напрямку годинникової стрілки, інша – проти. Про це вчені повідомляють в статті, опублікованій журналом Nature.
Перша хвиля з’явилася на північному заході Патери Локі і рушила на південний схід. Трохи пізніше в східній частині утворилася друга хвиля, яка направилася до заходу. Повний «обхід» лавового озера по периметру займає у цих хвиль від 180 до 230 днів. Все це, мабуть, вказує на неоднорідність складу і властивостей у різних ділянках лавового озера. Однак, у чому саме причина цього незвичайного явища, з’ясувати поки не вдалося. Можливо, доведеться дочекатися нового перетину Іо з Європою – в 2021 р.