Полюси більшості планет нашої Сонячної системи орієнтовані приблизно в одному напрямку. І більшість з них обертаються проти годинникової стрілки. Але Уран не такий. Вісь його обертання нахилена на 98 градусів відносно орбіти, а обертання відбувається в напрямку за годинниковою стрілкою. Нова гіпотеза пропонує досить цікаве пояснення даного феномена.
SCIEPRO/Science Photo Library/Getty Images
Основна версія, чому Уран лежить на боці, свідчить, що планета перекинулася в результаті зіткнення з іншим небесним тілом. Такий сценарій цілком можливий, але у даної гіпотези є кілька недоліків.
Астрономи з Університету Меріленду припустили інший сценарій розвитку подій, який здається більш правдоподібним. У нього ніхто не врізався, а нахил викликали його гігантські кільця.
«Зачекайте секунду, але в Урана немає гігантських кілець», — заперечить читач. Вірно — кільця планети настільки малі і тонкі, що їх майже не видно. Але так було не завжди.
Останні дані зонда Кассіні показали, що кільця планет мають тимчасовий характер і недовговічні. Тому, можливо, колись, 4,5 мільярда років тому, Уран мав набагато більш значну систему кілець.
Нептун і Уран мають однаковий період обертання, а значить вони, як і Юпітера із Сатурном, народилися разом. Ймовірність збігу періодів обертання була б значно нижчою, якби з Ураном зіткнулося інше небесне тіло. Крім того, зіткнення спричинило б випаровування льоду на супутниках і дестабілізувало б їх орбіти. Однак супутники крижаної планети, принаймні, на 50% складаються з льоду.
Згідно із заявою астрономів Зіва Рогошинські і Дугласа Гамільтона з Університету Меріленду, ці невідповідності усуваються, якщо припустити, що навколо Урану оберталися масивні кільця. Вони змусили б його коливатися, немов дзига, — це явище називається прецесією. Прецесія поєднувалася з орбітальною прецесією планети, в ході якої еліпс повільно зміщується навколо Сонця.
Резонанс між прецесією планети і її орбітальною прецесією відомий як спін-орбітальний резонанс, і він може викликати значний осьовий нахил.
Вчені змоделювали поведінку Урану, будь у нього масивні орбітальні кільця. Модель показала, що протягом мільйона років кільця могли нахилити вісь планети на 70 градусів. Це означає, що теорія зіткнення не безпідставна і нахил ще на 28 градусів могли спровокувати кілька невеликих зіткнень з об’єктами, або з одним небесним тілом, маса яких становила приблизно половину маси Землі.
Натхнення: www.popmech.ru