“(…) В Профспілку секс-працівників Strass щодня надходить безліч свідоцтв про тяжке становище жінок. “З точки зору збереження здоров’я очевидно, що необхідно припинити роботу”, – визнає його представниця Анаіс де Ланкло. Але для багатьох секс-працівниць питання ставиться інакше – або повернутися на роботу, або померти з голоду”, – пише Liberation.
“Ми опинилися наче в кошмарному сні, – говорить президент асоціації Acceptess-T Джованна Рінкон. – У нас немає фінансових чи матеріально-технічних засобів для виконання рекомендацій уряду. На що будуть жити секс-працівниці? Незабаром їм доведеться виходити і шукати клієнта для того, щоб вижити. А значить, піддавати себе небезпеці”.
“На запит з цього приводу в оточенні державного секретаря з питань ґендерної рівності між жінками і чоловіками Марлен Скьяпи просто відповіли, що “для уряду важливо, щоб всі люди були захищені, а це означає, що повії повинні припинити свою діяльність”. Це набагато легше сказати, ніж зробити”, – коментує автор статті Уен Тангі.
“З деякими моїми клієнтами я розробила стратегії для підтримки еротичного спілкування телефоном, але цим не можна оплатити оренду житла”, – пояснює Амар, співробітниця ескорту і генеральний секретар Strass. У цієї 28-річної жінки “немає бажання порушувати правила карантину. Але якщо це продовжиться”, то “у неї не буде вибору”.
“(…) 39-річна Педра вважає повернення в Булонський ліс у період карантину неприйнятним. “Занадто ризиковано”, – говорить вона. Таким чином, ця транс жінка перуанського походження за будь-яку ціну шукає підробіток, який дає можливість існувати. “У мене в холодильнику залишилося півкурки, в шафі трохи рису, і майже немає їжі для моєї собаки і моєї кішки”, – зізнається вона в сльозах. – Я не знаю, як довго ми протримаємося”.
“(…) Профспілка працівників секс-бізнесу зібрала майже 10 тис. євро, асоціація Cabiria – 5 тис. євро. Зі свого боку, Регіональне агентство охорони здоров’я Іль-де-Франса запевняє, що воно “наскільки можливо прискорить обробку даних про субсидії, щоб забезпечити фінансову допомогу”, – йдеться в статті.
“(…) Секс-працівниці також піддаються загрозі кіберзлочинності або ризику поширення своїх фотографій і відео без їх згоди, – йдеться у публікації. “І знову ж таки, робота з відеокамерою придатна тільки для тих дівчат, у яких є комп’ютер та інтернет”, – нагадує Анаіс з Strass. – Ми вже стояли на краю прірви, тепер ми падаємо в неї”, – зітхає вона. А Єва Воч з Федерації Червоних Парасольок з усією серйозністю додає: “Без державної допомоги буде багато смертей”.
Джерело: Lib?ration