Коли в квітні 2009 року в італійському гірському містечку Л’Акуїла стався землетрус, мало хто міг подумати, що до цього може мати відношення вуглекислий газ, однак група з Італійського національного інституту геофізики і вулканології показала, що так воно і є насправді.
Відразу після землетрусу дослідники почали вимірювання вуглекислого газу, який вирує в довколишніх джерелах, в надії виявити, які земні процеси, крім тектоніки плит, могли викликати сейсмічний шок.
Вони продовжували брати проби джерельної води з 32 джерел в регіоні до 2018 року, порівнюючи імпульси розчиненого газу CO2, що утворюється глибоко під землею, з записами сейсмічної активності. За цей час в регіоні відбулися ще два потужні землетруси.
Л’Акуїла лежить серед Апеннінських гір прямо в серце Італії. Під містечком, на північний схід від Риму знаходяться два підземних водоносних горизонти, які живляться поверхневими джерелами. Тут дослідники змогли виміряти викиди вуглекислого газу на глибині.
Дослідники з’ясували, що кількість глибокого CO2, розчиненого в джерельній воді, збільшувалася і падала паралельно з кількістю та інтенсивністю землетрусів. Викиди досягли піку під час сильних землетрусів і періодів інтенсивної сейсмічної активності, а потім знижувалися в міру зменшення енергії землетрусу і його афтершоків.
Вчені пояснюють, що підйом СО2 починається, коли тектонічні плити під Апеннінським гірським ланцюгом перемелюють одна одну, нагріваючи і плавлячи карбонатні породи, з яких вони складаються, і вивільняючи СО2, що зберігається всередині. Газ постійно накопичується в резервуарах на глибині 10-15 кілометрів під землею і розчиняється в підземних басейнах, які зустрічає на своєму шляху до поверхні.
За словами вчених, поки рано говорити, чи викликалися землетруси саме викидами вуглекислого газу, або, навпаки, були їх наслідками. Проте, вони впевнені, що СО2 постійно піднімається з великих глибин, послаблюючи тріщини кори в міру збільшення тиску.
Автори роботи з’ясували, що загальна кількість CO2, викинутого за десятиліття тектонічної активності в Апеннінах, становить 1,8 мільйона тонн – це приблизно можна порівняти з кількістю вуглецю від 350 000 автомобілів, що експлуатуються протягом року.
Вони планують встановити систему моніторингу на Апеннінах, щоб полегшити подальший аналіз і перевірити, чи може зростання CO2 попередити про землетрус.
В результаті землетрусу в Л’Акуїлі було пошкоджено і зруйновано близько половини будівель, включаючи історичні пам’ятники; понад 1500 осіб отримали поранення. Цей землетрус вважається найпотужнішим в Італії за останні 30 років.