Колібрі, що живуть у високогірних Андах, виявилися здатні перечікувати холодні ночі, впадаючи в глибокий анабіоз, при якому температура їх тіла падає від «денних» 40 градусів до рекордно низьких 3,3 градуса.
Високогір’ї перуанських Анд багате квітучими рослинами і дає притулок безлічі тропічних колібрі, які харчуються їх нектаром. Для того, щоб підтримувати політ, швидкий метаболізм і потрібну температуру тіла, ці крихітні і на диво розумні птахи змушені їсти майже постійно, кожен день поглинаючи в рази більше за власну вагу.
Але як вони виживають крижаними гірськими ночами? На це питання відповіли автори нової статті, опублікованій в журналі Biology Letters: остигають. Вчені змогли простежити за змінами температури у 26 представників шести різних видів колібрі, що живуть на висоті майже чотирьох кілометрів. Для вимірювань їх помістили в клітки, але тримали на відкритому повітрі, в природних для них умовах.
Спостереження показали, що щоночі птахи завмирають на місці, направляючи дзьоби вгору, розпушуючи пір’я – і завмирають до ранку. При цьому температура тіла сильно знижується, і вони переходять в стан торпор – уповільненого метаболізму, – як це роблять і деякі колібрі, що живуть ближче до рівня моря. Однак нічний анабіоз у високогірних видів виявився куди глибше.
Один з досліджених видів (Metallura phoebe – чорний металохвіст) продемонстрував найнижчу температуру з усіх зафіксованих для птахів і ссавців, які не перебувають в стані повної глибокого сну, охолоджуючись аж до 3,3 градуса, при тому, що їх нормальна «денна» температура становить 40 градусів. Частота серцебиття падає з 1200 ударів в хвилину до 40.
За оцінками вчених, настільки глибокий анабіоз дозволяє колібрі знижувати витрати енергії на величину до 95 відсотків, перечікуючи крижані гірські ночі.
Натхнення: naked-science.ru