Останнє глобальне похолодання сталося на Землі близько 20 тисяч років тому, і його сліди геологи знаходять по всьому світу. Це дозволяє вченим судити про те, як виглядає ландшафт після льодовикового періоду. Проаналізувавши поверхню Марса і використовуючи ці спостереження, американські вчені прийшли до висновку, що він пройшов через кілька зледенінь за останні не більше ніж 100 мільйонів років.
Наукову роботу з такими висновками підготував геолог з Університету Колгейт (Colgate University) в штаті Нью-Йорк Джозеф Леві (Joseph S. Levy). Вона опублікована в рецензованому журналі Proceedings of the National Academies of Sciences (PNAS) Національної академії наук США. В ході дослідження Леві скористався допомогою своїх студентів, які в результаті також випустили кілька доповнювальних статей.
Логіка досить проста: під час формування і подальшого скорочення льодовики залишають характерні сліди. Як правило, це каміння різних форм і розмірів, по одному виду яких легко визначити, що вони були скуті льодом. Разом зі студентами Джозеф два роки поспіль, в основному на літніх канікулах, вивчав знімки марсіанської поверхні з високою роздільною здатністю.
- Зонд Voyager може стати загрозою для всієї земної цивілізації
- Марс став млявим через атмосферні процеси, а не тільки під впливом Сонця
Завдяки тому, що на орбіті Марса вже понад 15 років старанно трудиться зонд Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), в розпорядженні людства є докладні фотографії поверхні Червоної планети з роздільною здатністю 25 сантиметрів на піксель. Фактично на цих знімках можна розгледіти будь-який предмет, який можна порівняти за розміром з великою книгою. А Леві зі своїми помічниками каталогізував валуни поруч з 45 марсіанськими льодовиками.
Причому спочатку геолог хотів піти легким шляхом, натренувавши на земних фотографіях нейромережу і спробував застосувати її до марсіанських знімків. Але не вийшло: ШІ видавав занадто великий відсоток помилок, так що довелося використовувати людську працю. Друга істотна проблема привела практично до паніки: камені на Марсі виявилися розподілені, на перший погляд, абсолютно випадковим чином. А так не повинно бути.
Марсіанські льодовики схожі на земні скельні – щось на зразок бетону, в якому кам’яниста порода скута кригою, як цементом. У місцях деградації, де лід відступав, на поверхні, що опустилася залишаються валуни і камені. Чим далі від нинішнього краю льодовика, тим осколки породи менші – вони руйнуються через ерозію. А у самого краю, в свою чергу, валуни крупніші. Але на Марсі чомусь всі камені різних розмірів лежать упереміш. І це виявилося ключовою підказкою.
- Астрофізики знайшли «серцебиття» чорної діри
- Наземні обсерваторії відшукали втрачений 25 років тому супутник на навколоземній орбіт
Вивчаючи сформований великий обсяг даних про розподіл валунів на шляху льодовиків, Леві виявив кілька закономірностей. Якщо говорити коротко, то звільнені з-під льоду каміння на Червоній планеті згруповані. Цих груп – а відповідно, і періодів відступу з метою спрощення повторного формування льодовиків – кілька. Точно сказати досить важко, у своїй роботі Джозеф дає медіанне значення шість, але їх могло бути і більше.
Коли з’являться знімки вищої роздільної здатності, вдасться уточнити отримані американськими геологами дані. Але навіть в нинішньому варіанті робота фахівців Університету Колгейт дає багату поживу для роздумів. І не тільки геологам – астрофізикам теж. Річ у тому, що, за однією з домінуючих версій, марсіанські льодовики формувалися в результаті коливань нахилу обертання планети. А якщо зледенінь відбулося кілька за останні 10-100 мільйонів років, як оцінює Леві, то Марс в недалекому минулому був вкрай нестабільний.
Натхнення: naked-science.ru