Про це йдеться у новому дослідженні REN21 присвяченому використанню ВДЕ у містах “Renewables in Cities 2021 Global Status Report”.
“У 2020 році понад 260 міст поставили нову мету у галузі відновлюваних джерел енергії або прийняли нову політику, – йдеться у звіті. – Станом на кінець року понад 830 міст у 72 країнах затвердили цілі у галузі відновлюваних джерел енергії, понад 600 з них зобов’язалися перейти на 100% ВДЕ».
Наразі понад 1 мільярд людей — близько 25% міського населення — живуть у містах, в яких встановлена кількісна мета щодо застосування ВДЕ та/або діє політика у галузі відновлюваних джерел енергії.
До 2020 року понад 10500 міст затвердили цілі зі скорочення викидів парникових газів, а близько 800 взяли на себе зобов’язання щодо зниження викидів до нуля.
Сьогодні міста, у яких проживає 55% світового населення (і частка продовжує зростати), виробляють більше 80% світового ВВП і близько 3/4 глобальних викидів вуглекислого газу.
Кліматичні ініціативи міст надзвичайно важливі, зазначають у REN21.
«У світі високими темпами розвиваються ВДЕ у секторі електроенергетики, але у теплопостачанні і сфері транспорту частка відновлюваних джерел залишається низькою -близько 10% і 3% відповідно, – йдеться у дослідженні. – Міста мають вирішальне значення для декарбонізації цих секторів, і вони почали відповідати на цей виклик».
У деяких випадках цілі і політика у галузі ВДЕ на рівні міст, більш амбітні, ніж ті, які встановлюються на рівні держав.
Станом на 2020 рік у цілому 53 міста з 10 країн запропонували або прийняли заборони або обмеження на використання газу, нафти або вугілля у будівлях для опалення приміщень і нагріву води.
У сфері транспорту муніципальна політика, що підтримує електрифікацію, зокрема державні закупівлі та фінансові субсидії, вийшла за рамки автобусів і стала підтримувати електричні таксі, скутери та індивідуальні транспортні засоби.
Муніципальна влада несе відповідальність тільки за частину того, що відбувається у містах. Компанії, домогосподарства, громади та інші міські суб’єкти відіграють певну роль, часто заохочувану державною політикою. У Європі та США, а також у інших регіонах все більше громадян вважають за краще купувати енергію у постачальників, що пропонують відновлювану електроенергію або тепло, щоб збільшити власне споживання відновлюваних джерел енергії і створити громадські енергетичні проєкти (спільноти) у містах.
В умовах зростаючого глобального кліматичного руху громадяни чинили тиск на свої міські (і національні) уряди для прийняття більш суворої місцевої політики у галузі клімату та енергетики.
У ряді випадків ініціативи міської влади зіграли вирішальну роль у тому, щоб підштовхнути національні уряди до прийняття амбітних кліматичних цілей. Міські та регіональні влади у Японії взаємодіють з національним урядом, щоб досягти відображення їх прихильності вуглецевої нейтральності у національній політиці. В результаті наприкінці 2020 року японський уряд затвердив мету скоротити викиди парникових газів до «чистого нуля» до 2050 року. Подібним чином 226 місцевих органів влади у Кореї підштовхнули національний уряд прийняти мету вуглецевої нейтральності до 2050 року.
Таким чином, ініціативи міст, як і діяльність глобальних корпорацій у сфері ВДЕ, є важливими факторами, що підштовхують глобальну енергетичну трансформацію.
Натхнення: ecotown.com.ua