Дослідники з Інституту Wellcome Sanger і Університету Осло простежили стійкість кишкової палички до антибіотиків.
Кишкова паличка зазвичай зустрічається в кишечнику, де вона не завдає шкодить, але якщо потрапляє в кровотік через ослаблення імунної системи, то може викликати важкі та небезпечні для життя інфекції.
Стійкість кишкової палички до антибіотиків неухильно зростає з початку 2000-х років, незважаючи на спроби контролювати її. В ході найбільшого на сьогодні геномного дослідження кишкової палички, яке зайняло понад 16 років, дослідники успішно відстежували поширення генів, стійких до антибіотиків, і показали, що ці гени передаються між штамами кишкової палички.
В процесі роботи автори виявили, що резистентні штами розвинулися приблизно в один і той же час, але швидше збільшилися в популяції Великобританії.
Результати роботи показують, що відстеження цих резистентних штамів важливо для епіднагляду та контролю лікарсько-стійкої кишкової палички, де вона може викликати важку інфекцію і смертність. Крім того, розуміння того, як ці гени передаються між штамами й привело до їх набуття лікарської стійкості, може допомогти запобігти зростанню штамів, стійких до антибіотиків.
Множинна лікарська стійкість (МЛС) відносно рідко зустрічається у бактерій. Однак це нове дослідження виявило, що лінії, які раніше не пов’язували з МЛС, набули гени лікарської стійкості, демонструючи підвищену здатність кишкової палички ділитися генами МЛС, які переміщуються горизонтально між штамами.
Натхнення: hightech.fm