Модель кліматичних змін, побудована американськими вченими, показала, що зміни клімату в голоцені пов’язані зі збільшенням рослинного покриву Землі. Поширення лісів в Північній півкулі близько 9 і 6 тис. років тому нагріло поверхню Землі на 0,8°С і 0,7°С відповідно.
Дослідження кліматичних змін в епоху голоцену, яка почалася приблизно за 10 тис. років до н. е., будується на основі непрямих ознак (проксі), таких як льодовикові керни, річні кільця дерев і сліди викопного пилку. Більшість таких ознак вказує, що від 9 до 6 тис.років тому на Землі спостерігався приріст температури, після якого настало похолодання, що тривало до початку індустріальної епохи.
Як відзначають американські дослідники у своїй роботі, опублікованій в журналі Science Advances, більшість існуючих кліматичних симуляцій не могли пояснити ці зміни. Традиційні фактори показували, що протягом усього голоцену повинно було спостерігатися поступове потепління.
Вчені використовували кліматичну модель Community Earth System Model (CESM), однак до традиційних факторів, таким як концентрація вуглекислого газу в атмосфері і розмір крижаного покриву, вони додали відомості про зміни в рослинному світі. Результат симуляції відповідав кліматичним проксі. Як зазначають автори роботи, зростання температури після завершення останнього льодовикового періоду призвело до поширення рослинності, яке в свою чергу ще більше прискорило потепління.
“Поширення рослинності під час голоцену нагріло земну кулю на цілих 1,5°F (0.8°С), – говорить Олександр Томпсон, один з авторів дослідження. – Наші нові симуляції тісно пов’язані з проксі палеоклімату. Це дивно, що ми можемо вказати на рослинність Північної півкулі як на один потенційний фактор, який дозволяє вирішити загадку температури голоцену».
Аналіз викопного пилку, за словами дослідників, свідчить про те, що на початку голоцену рослинний світ в Північній півкулі переживав істотний підйом. Пустеля Сахара, наприклад, була більш зеленою, ніж сьогодні, і була схожа швидше на пасовище. Хвойні і листяні ліси були широко поширені в середніх широтах і Арктиці.
“Загалом, наше дослідження показує, що врахування змін рослинності має вирішальне значення”, — додає Томпсон. – Прогнози майбутніх змін клімату будуть достовірнішими, якщо вони включать зміни в рослинності».