Комп’ютерне моделювання подвійних систем продемонструвало, що їх планети здатні зберігати стабільні орбіти протягом мільярда років і навіть більше. Це підвищує шанси на розвиток життя в світах, що нагадують фантастичний Татуїн.
©S. Dagnello, NRAO, AUI, NSF
Безліч зірок входять до складу подвійних систем. Навколо них теж виявляються планети, що викликають в пам’яті образ Татуїна — батьківщини Люка Скайуокера з космічної епопеї «Зоряні війни». Можливо, таких планет навіть більше, ніж світів, які обертаються навколо одиночних зірок, подібних нашому Сонцю. Недарма перша екзопланета, помічена за межами Чумацького Шляху, знаходиться саме в подвійній системі.
Але ось наскільки стабільно положення планет у таких зірок, остаточно не ясно. Ймовірно, їх орбіти не здатні залишатися стійкими досить довгий час, щоб там змогла з’явитися і розвинутися будь-яке життя. Відповісти на це питання допомогла комп’ютерна симуляція, проведена астрофізиками з коледжу Нью-Джерсі. Доповідь про цю роботу прозвучала на минулій нещодавно 241-й зустрічі Американського астрономічного товариства (AAS).
Професор Марайя Макдональд (Mariah MacDonald) і її колеги провели симуляції 4000 подвійних систем з одиночними планетами земного типу. У різних варіантах вчені розглядали зірки різних розмірів і форм і планетні орбіти різної величини. Комп’ютер дозволив змоделювати їх рух протягом мільярдів років – терміну, який вважається необхідним для розвитку життя.
Робота показала, що якщо орбіта планети проходить на достатній відстані, то лише в рідкісних випадках вона виявляється викинута за межі системи. Близько 70 відсотків таких планет зберігалися на місці мільярд і більше змодельованих років. Якщо ж мова йде про населену зону — таку відстань, яка забезпечує досить комфортну температуру поверхні і дозволяє зберігатися рідкій воді, — то стабільними залишалися орбіти приблизно 10 відсотків планет.
Більшість подібних світів не завжди утримувалося на оптимальній дистанції від своїх батьківських зірок, час від часу залишаючи межі населеної зони. Однак вчені відзначають, що наявність великих океанів і досить щільної атмосфери цілком здатне пом’якшувати екстремальні, але недовгі перепади температури.