Відкриття може підвищити ефективність сучасної клітинної імунотерапії раку. Результати дослідження представлені на щорічних зборах Американського товариства біохімії і молекулярної біології.
Дослідники з Корнельського університету використовували скануючу кутову інтерференційну мікроскопію (SAIM), для вимірювання нанорозмірів мембранного бар’єру, що оточують ракові клітини. На основі проведеного аналізу вченим вдалося створити імунні клітини, здатні проходити захисний бар’єр.
Один зі способів, за допомогою якого клітини пухлини ховаються від імунної системи організму, є формування тонкого поверхневого бар’єру, званого глікокаліксом. Ракові клітини часто утворюють глікокалікс з високим рівнем муцинів на поверхні, які, як вважається, допомагають захистити ракові клітини від атак імунних клітин.
Дослідники створили клітинну модель для точного контролю експресії муцину на поверхні, щоб імітувати глікокалікс ракової клітини. За допомогою мікроскопії та генетичного редагування вони вивчили, як щільність поверхні, глікозилювання і зшивання муцинів, пов’язаних з раком, впливають на товщину бар’єра в наномасштабі. Вони також проаналізували, як товщина глікокаліксу впливає на стійкість клітин до атак імунних клітин.
Ілюстрація впливу на ракову клітку звичайної (зліва) і модифікованої (справа) імунних клітин. Зображення: Sangwoo Park, Cornell University
Щоб зменшити товщину захисного бар’єру, дослідники розробили імунні клітини зі спеціальними ферментами на поверхні, які дозволяють їм прикріплюватися до глікокаліксу і взаємодіяти з ним. Експерименти, проведені на культурах в пробірці, показали, що такі імунні клітини здатні долати глікокаліксний захист ракових клітин.
Автори дослідження вважають, що цей метод підвищить ефективність клітинної імунотерапії раку. При використанні цього методу лікування лікарі відбирають імунні клітини у пацієнта і модифікують їх для пошуку і знищення раку. Можливість модифікації клітин на подолання глікокаліксу вимагає перевірки в лабораторних і клінічних випробуваннях.