Вода відіграє критичнішу роль для життя на екзопланетах, ніж вважалося раніше, — без неї атмосфера може стати згубною.
Межа життєпридатності: більше, ніж “зона життя”
Традиційно придатність планети до життя визначали за її розташуванням у так званій “життєпридатній зоні” — області навколо зірки, де можливе існування рідкої води. Проте нові результати дослідження, представлені Хаскелле Вайт-Джіанеллою (Вашингтонський університет), показують: сама наявність води — ще не гарантія стабільного клімату.
Критичний водний поріг
Науковці змоделювали понад 10 000 симуляцій умов на планетах земного типу з аналогічним сонячним освітленням. Виявилося, що менше ніж 20% води від об’єму земних океанів призводить до нездатності атмосфери ефективно поглинати вуглекислий газ. Це, у свою чергу, запускає механізм “перегріву” планети.
“Ми виявили, що існує певний поріг води, необхідний для підтримки стабільного клімату”, — пояснила Вайт-Джіанелла під час конференції з геохімії ім. Гольдшмідта в Празі.
Як дощ рятує планету
Дощова вода сприяє зв’язуванню CO2 з поверхневими гірськими породами — це ключовий механізм довготривалого кліматичного балансу. Якщо дощу замало, CO2 накопичується в атмосфері, а температура зростає вище 126?°C, роблячи планету нездатною підтримувати життя, навіть найвитриваліше.
Венера, Марс і водний баланс
Це пояснення може розкрити таємницю негостинної Венери. Попри отримання тієї ж кількості світла, що й Земля, Венера перегрілася, можливо, через недостатню кількість води, яка не змогла стабілізувати CO2. Навпаки, Марс мав надлишок поглинання CO2 водою, яка утворювала карбонатні мінерали, що призвело до охолодження і втрати атмосфери.
Наслідки для пошуку життя
Отже, сама “зона життя” — не є достатнім критерієм придатності планети. Важливо вивчати геологічну історію та водний об’єм конкретного світу. Без цього ми можемо помилково оцінити шанси на існування життя на інших планетах.