Нове дослідження розкриває, що традиції муміфікації існували в Південно-Східній Азії ще 14 000 років тому, значно раніше за Єгипет чи Чилі.
Невідоме джерело найдавніших мумій
Археологічні знахідки в Південно-Східній Азії, зокрема у В’єтнамі та південному Китаї, змінили наукові уявлення про походження муміфікації. Команда дослідників на чолі з Сяо-Чун Хунг виявила понад 50 поховань мисливців-збирачів, які свідчать про ритуальне копчення людських тіл, що тривало тижнями або навіть місяцями. «Результати показують унікальне поєднання техніки, традицій, культури і, перш за все, глибокої віри і незламної любові до предків», — зазначає Хунг.
Більше 90% кісткових зразків із 69 поховань мали ознаки теплової обробки при низьких температурах, що відрізняє їх від кремації. Найдавніші мумії датуються 14 000 роками до нашої ери — це майже на 5000 років старіше за мумії культури Чінчорро в Південній Америці.
Культурна спадкоємність через тисячоліття
Найвражаюче те, що традиція копчення тіл збереглася до сьогодні в окремих громадах. У народів Дані на Західній Папуа муміфіковані тіла предків досі зберігаються в домівках як об’єкти поклоніння та поваги. «Наші власні етноархеологічні дослідження в Новій Гвінеї показують, що в деяких громадах ця практика продовжується і сьогодні», — підтверджує Хунг.
Ці знахідки засвідчують глибоку культурну спадкоємність, яка пов’язує ранніх мисливців-збирачів з сучасними корінними громадами Південно-Східної Азії та Австралії. Як зазначає Віто Ернандес, «це підкреслює роль тропічного середовища у формуванні поховальних традицій, що розповсюдились аж до Тихоокеанського регіону».
Гіперзігнуті мумії: форма і функція
Окрім обвуглення кісток, тіла були щільно зв’язані в скорченій позі, часто з руками, ногами та головою притиснутими до тулуба. Це могло мати як ритуальне, так і практичне значення — полегшення транспортування тіл або підготовка до тривалого зберігання. Подібні поховання були знайдені в Австралії, Японії, Кореї, на Філіппінах та в Лаосі, що свідчить про широке поширення цієї культурної моделі.
Цивілізація, що почалася не там, де ми думали
Паралельно з відкриттями муміфікації, інші дослідження у Східній Європі вказують на існування протоміст ще 6200 років тому, що кидає виклик традиційним уявленням про початок урбанізації. Люди почали створювати складні поселення до появи класичних міст-держав Месопотамії. Ці громади демонструють високий рівень організації, взаємодії та релігійної практики, що перегукується з глибокими культурними зв’язками, виявленими в Азії.
Таким чином, наукові відкриття одночасно вказують на ранні незалежні центри цивілізаційного розвитку в різних частинах світу — не тільки в родючому півмісяці, а й у Південно-Східній Азії та Східній Європі.
Це не просто зміна хронології — це перегляд самої суті культурного походження людства.