Виявлення азуриту на палеолітичному артефакті з Німеччини радикально змінює уявлення про кольорову культуру давніх європейців.
Команда Орхуського університету знайшла на камені віком близько 13 тисяч років сліди найдавнішого синього пігменту Європи. Аналіз підтвердив, що це азурит — мінерал із насиченим синім тоном, який раніше не був відомий у палеолітичному мистецтві. Як наголошує Іззі Вішер, «це ставить під сумнів те, що ми думали про використання пігментів у палеоліті». Результат вказує на значно ширшу палітру, доступну давнім художникам.
Синій колір майже не трапляється в збережених пам’ятках пізнього палеоліту, тому відкриття підважує гіпотезу про дефіцит мінералів. Воно натякає, що сині барвники могли використовуватися для розпису тіла або фарбування тканин, які рідко зберігаються. Вішер пояснює: «наявність азуриту свідчить про глибокі знання про мінеральні пігменти». Це передбачає вибіркове та свідоме використання кольору в ритуалах або соціальних практиках.
Камінь, який спершу вважали лампою, тепер інтерпретують як палітру для змішування пігментів. Унаномасштабні частинки азуриту, знайдені поруч зі скупченнями синього порошку, підтверджують його функцію. Такі дані відкривають нові напрямки досліджень художніх і косметичних традицій, які не залишили прямих слідів.
Відкриття з Мюльхайм-Дітесхайму демонструє, що ранні європейці мали доступ до різноманітних матеріалів для творчого вираження. Воно стимулює переосмислення кольорових традицій палеоліту й ставить нові питання про ідентичність, статус та вірування давніх спільнот, які працювали з палітрою, багатшою, ніж вважалося досі.