Світ дрібних і тьмяних супутників, що ховаються на окраїнах планетних систем, може суттєво доповнити наше розуміння формування Сонячної системи.
Упродовж 2025 року астрономи відкрили понад сто нових супутників планет-гігантів. Найбільший внесок зроблено для Сатурна, кількість його супутників зросла до 274. Це стало можливим завдяки методу «накладання багатогодинних експозицій», який дозволяє виявляти надзвичайно тьмяні об’єкти. Сатурн остаточно закріпив статус рекордсмена за кількістю супутників.
Відкриття здійснила група під керівництвом Едварда Ештона з Academia Sinica. Дослідники використали Канадсько-Французько-Гавайський телескоп. Такий підхід виявив супутники, які неможливо розпізнати на окремих знімках. Це демонструє ефективність сучасних методів спостережної астрономії.
У серпні було також виявлено новий супутник Урана. Об’єкт отримав тимчасове позначення S/2025 U1. Його зафіксували за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. Таким чином, кількість відомих супутників Урана зросла до 29.
Новий супутник є малим і слабко відбивним. Він був ідентифікований на інфрачервоних зображеннях з довгою експозицією. Надалі він, ймовірно, отримає ім’я з «шекспірівської традиції», що використовується для супутників Урана. Це підкреслює історичну спадковість астрономічних назв.
На думку Найджела Мейсона з Кентського університету, у Сонячній системі залишаються ще численні невиявлені супутники. Особливо це стосується околиць Урана та Нептуна. Водночас найбільші об’єкти, імовірно, вже каталогізовані. Нові відкриття стосуються переважно малих тіл.
Каталогізація супутників має не лише описовий характер. Вона допомагає вдосконалювати моделі «планетарного формування», тобто «процесів утворення планет і їхніх супутникових систем». Різноманіття форм і розмірів супутників ставить складні теоретичні питання. Кількість і різноманітність цих тіл досі дивує науковців.
«Це не колекціонування заради цікавості», — зазначає Мейсон. Він підкреслює, що супутники є ключами до розуміння ранньої історії планет. Вони зберігають сліди зіткнень і гравітаційних процесів. Саме тому кожне нове відкриття має фундаментальне значення.
Отже, 2025 рік став знаковим для досліджень супутників. Сучасні телескопи відкривають раніше недоступні об’єкти. Це поступово змінює уявлення про архітектуру Сонячної системи. Подальші відкриття можуть ще більше ускладнити, але й збагатити картину її походження.