Найпоширеніший гербіцид допомагає лікарняним супербактеріям — і ніхто не ставив попередження на упаковках

Антибіотикорезистентність (АМР) щороку вбиває від 1,1 до 1,4 мільйона людей — і вважається однією з найбільших загроз глобальній охороні здоров’я. Традиційно її пов’язують із надмірним вживанням антибіотиків. Але нова стаття відкриває несподіваний прихований рушій: гліфосат — найпоширеніший гербіцид у світі, що щороку вживається у мільйонах тонн. Як повідомляє SciTechDaily з посиланням на Данієлу Сентрон з Університету Буенос-Айресу, нова публікація в Frontiers in Microbiology показала: найпоширеніші мультирезистентні лікарняні бактерії є стійкими одночасно до антибіотиків і до гліфосату — і ці гени стійкості передаються разом, мандруючи з сільськогосподарських ґрунтів до лікарень через воду.

Що відомо коротко

• Стаття: Knecht C.A., Prack McCormick B., Álvarez V.E. et al. «Glyphosate resistance as a potential driver for the dissemination of multidrug-resistant clinical strains», Frontiers in Microbiology (12 січня 2026). DOI: 10.3389/fmicb.2026.1740431. Instituto de Microbiología Médica y Parasitología (IMPaM) / Universidad de Buenos Aires + CONICET.
• Ключова знахідка: найпоширеніші мультирезистентні лікарняні бактерії є стійкими до кількох класів антибіотиків і одночасно до високих концентрацій гліфосату.
• Механізм: гени стійкості до гліфосату і до антибіотиків знаходяться на тих самих мобільних генетичних елементах (плазмідах) → передаються між бактеріями разом → відбір гліфосатом = відбір антибіотикорезистентності.
• Шлях передачі: забруднені гліфосатом ґрунти → необроблена вода → лікарні → клінічні ізоляти.
• Клінічне значення: лікарняні штами Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii та інші «ESKAPE»-патогени є найнебезпечнішими через мультирезистентність.
• Заклик авторів: етикетки гербіцидів мають містити попередження про те, що гени антибіотикорезистентності можуть поширюватись із забрудненого гліфосатом ґрунту до лікарень через необроблену воду.
• АМР щороку спричиняє 1,1–1,4 млн смертей (прямий атрибутивний вплив).

Що це за явище

Бактерії всередині пухлин виявились активними учасниками раку — і наша взаємодія з мікробами є набагато складнішою і небезпечнішою, ніж ми думали. Антибіотикорезистентність є класичним прикладом дарвінівської еволюції в реальному часі: будь-який тиск відбору, що дає перевагу бактерії з геном стійкості, буде поширювати цей ген. Антибіотики — найочевидніший тиск. Але якщо гліфосат здійснює аналогічний «ко-відбір» — він є прихованим і масштабним «прискорювачем» АМР.

Гліфосат (N-(фосфонометил)гліцин) — активна речовина гербіциду Roundup та його аналогів — є найуживанішим пестицидом у світі: щороку застосовується понад 800 000 тонн. Він пригнічує фермент EPSPS, необхідний для синтезу ароматичних амінокислот у рослинах і бактеріях. Бактерії, що мають клас II або IV EPSPS, є природно стійкими до гліфосату. І ці ж бактерії можуть нести гени мультилікарської стійкості на тих самих мобільних елементах.

Деталі відкриття

Команда Сентрон виділила клінічні ізоляти найнебезпечніших мультирезистентних лікарняних бактерій («ESKAPE»: Enterococcus, Staphylococcus, Klebsiella, Acinetobacter, Pseudomonas, Enterobacter) і протестувала їхню стійкість до гліфосату. Результат: більшість ізолятів були стійкими навіть до дуже високих концентрацій гліфосату — значно вищих, ніж використовуються в сільському господарстві.

Молекулярний аналіз виявив: ці бактерії несуть EPSPS-клас IV або ген стійкості до гліфосату на тих самих плазмідах, що і гени мультирезистентності до антибіотиків. Плазміди є «мобільними» — вони легко передаються між бактеріями різних видів через горизонтальний перенос генів. Це означає: коли гліфосат у ґрунті «вибирає» бактерії з цими плазмідами, він одночасно «вибирає» і бактерії, стійкі до антибіотиків.

Що показали нові спостереження

[Мікропластик і забруднювачі в ґрунті вже змінюють мікробіом кишківника](написана в цій сесії) — і нова стаття є ще одним прикладом того, як сільськогосподарські хімікати у навколишньому середовищі мають непередбачувані медичні наслідки. Ланцюг: гліфосат у ґрунті → бактерії стають стійкими до гліфосату → ці бактерії несуть АМР-гени → необроблена вода переносить їх → лікарняні пацієнти інфікуються.

«Ми показуємо, що найпоширеніші мультирезистентні лікарняні бактерії є стійкими не лише до кількох класів антибіотиків, а й до гліфосату у високих концентраціях», — констатує Сентрон. «Етикетки мають містити попередження про те, що гени АМР можуть поширюватись із забрудненого гліфосатом ґрунту до лікарень через необроблену воду».

Чому це важливо для науки

Це відкриття перевизначає систему відбору для АМР: тепер це не лише клінічне і тваринницьке вживання антибіотиків, а й масштабне сільськогосподарське застосування гліфосату. При цьому гліфосат не є антибіотиком і не регулюється в контексті АМР — що робить його «сліпою зоною» в глобальній боротьбі з антибіотикорезистентністю.

Цікаві факти

• 🌾 Гліфосат вперше синтезований у 1950 р. і став популярним після 1974 р. з появою Roundup (Monsanto). Зі впровадженням ГМО-культур, стійких до гліфосату (Roundup Ready), у 1996 р. його вживання різко зросло: зараз щороку застосовується понад 800 000 тонн по всьому світу. Це найбільш уживаний гербіцид в історії сільського господарства. Джерело: Knecht et al., Frontiers in Microbiology 2026.
• 🧬 Горизонтальний перенос генів (HGT) — це здатність бактерій передавати гени іншим бактеріям без розмноження. Через плазміди (кільцеві молекули ДНК) ген стійкості може за кілька годин поширитись від одного виду до кількох інших. Саме цей механізм пояснює «епідемічне» поширення АМР: ген стійкості з безпечної ґрунтової бактерії може потрапити до лікарняного патогена. Гліфосат, відбираючи бактерії з цими генами у ґрунті, «підготовляє» популяцію для подальшого переносу в клінічне середовище. Джерело: Frontiers in Microbiology 2026.
• ⚠️ «ESKAPE»-патогени — акронім від Enterococcus faecium, Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Enterobacter spp. — є найнебезпечнішими лікарняними бактеріями через мультирезистентність. Вони спричиняють більшість летальних лікарняних інфекцій у пацієнтів з ослабленим імунітетом. ВООЗ включає більшість з них до «критичних» пріоритетів розробки нових антибіотиків. Нова стаття показала: саме ці патогени є стійкими до гліфосату. Джерело: Knecht et al., 2026.
• 💧 Попередні дослідження вже показали, що гліфосат у воді прискорює горизонтальний перенос плазмід з АМР-генами в мезокосмових експериментах (Ghyselinck et al., mBio, 2022). Нова стаття додає клінічний вимір: лікарняні ізоляти, зібрані від пацієнтів, несуть ті самі комбінації генів, що і ґрунтові бактерії з регіонів інтенсивного землеробства. Це означає, що ланцюг «ґрунт–вода–лікарня» є реальним, а не гіпотетичним. Джерело: Frontiers in Microbiology 2026.

FAQ

Чи доводить ця стаття, що гліфосат безпосередньо викликає АМР? Ні — вона показує кореляцію і правдоподібний механізм, але не причинно-наслідковий зв’язок у строгому сенсі. Для остаточного доказу потрібні проспективні дослідження, що відстежують поширення конкретних клонів від ґрунту до лікарні. Але механізм — ко-відбір на спільних плазмідах — є молекулярно обґрунтованим і підтвердженим у кількох незалежних лабораторіях.

Чи шкідливий гліфосат для людей? Питання залишається суперечливим: ВООЗ/IARC (2015) класифікувала його як «можливий канцероген» для людей (група 2A), тоді як EFSA (ЄС) і EPA (США) вважали ризик прийнятним. У 2023 р. ЄС продовжив дозвіл ще на 10 років. Нова стаття не стосується прямої токсичності — вона про непрямий ефект через АМР.

Що можна зробити, знаючи це? Кілька рівнів. На регуляторному: включити АМР-ризик до оцінки безпеки гербіцидів. На практичному: покращити очищення стічних і ґрунтових вод у регіонах інтенсивного землеробства. На сільськогосподарському: зменшення надмірного застосування гліфосату. На лікарняному: посилений моніторинг клінічних ізолятів на гліфосатну стійкість як маркер АМР-ризику.

🤯 WOW-факт: Кожного разу, коли фермер обприскує поле гербіцидом Roundup, він вбиває бур’яни. Але одночасно відбувається щось ще: ґрунтові бактерії, що несуть ген стійкості до гліфосату, отримують еволюційну перевагу і розмножуються. А на тому ж «генетичному багажі» — тій самій плазміді — може знаходитись ген стійкості до антибіотику. Дощ змиває ці бактерії у воду. Необроблена вода потрапляє у лікарню. Пацієнт з ослабленим імунітетом отримує інфекцію, що не лікується антибіотиками. І ніхто не зв’язав ці дві події — бо хто б міг подумати, що бутилка гербіциду в полі має якесь відношення до реанімації за тисячі кілометрів?