Уявіть собі істоту, яка виглядає як доісторичний монстр з фільму жахів, живе в повній темряві на кілометровій глибині й понад століття залишалася для науки майже примарою. Саме такою є акула-гоблін, і тепер дослідникам уперше вдалося побачити її живою у природному середовищі та зняти на відео, про що розповідає матеріал на SciTechDaily.
Ще більш дивовижно те, що одну з цих акул зафіксували на глибині, яка майже на 700 метрів перевищує все, що раніше було відомо для цього виду, та в районі Тихого океану, де її взагалі не очікували побачити.
Що відомо коротко
- Вперше опубліковано живі спостереження акули-гобліна (Mitsukurina owstoni) у глибоководному середовищі.
- Зареєстровано дві зустрічі у Центральній частині Тихого океану: біля підводної гори поблизу острова Джарвіс та на схилі Тонзького жолоба.
- Одна з акул була помічена майже на 700 м глибше, ніж вважалося можливим для цього виду, що встановило новий рекорд для всього ряду ламноподібних акул.
- Нові спостереження значно розширили відомий ареал акули-гобліна, додавши Центральний Тихий океан до карти її поширення.
- Дослідження виконала команда під керівництвом Університету Гаваї в Маноа за участю Центру глибоководних досліджень Minderoo-UWA та інших партнерів.
Чому акула-гоблін така дивна і невловима
Акула-гоблін — це своєрідний «живий викопний» серед акул. Її родовід тягнеться приблизно 125 мільйонів років у минуле, до часів динозаврів. Вона має видовжене «дзьобоподібне» рило та щелепи, які можуть різко висуватися вперед, немов пружинний капкан.
Живе цей хижак у глибинах, куди не доходить сонячне світло. Це як жити в іншому світі — холодному, темному й під величезним тиском. Тому більшість того, що ми знали про акулу-гобліна, походило від поодиноких особин, випадково спійманих рибалками та піднятих на поверхню, де вони зазвичай швидко гинули.
Уявіть, що ви намагаєтеся вивчати рідкісного звіра, бачачи його лише вже мертвим і далеко від його справжнього дому. Саме так довго виглядали дослідження цієї акули. Нові відеоспостереження вперше показали її «вдома» — у безодні.
Як вдалося зафіксувати акулу-гобліна в Центральному Тихому океані
Першу підказку команда отримала не в момент занурення, а вже заднім числом. У 2025 році аспірант Аарон Джуда (Aaron Judah) з Університету Гаваї дізнався від колег з Центру досліджень глибоководних тварин (DARC), що під час експедиції 2019 року, організованої Ocean Exploration Trust на судні E/V Nautilus, камери могли зафіксувати акулу-гобліна.
Тоді дистанційно керований апарат Hercules досліджував глибоководні екосистеми поблизу рифу Кінгман, атолу Пальміра та острова Джарвіс у межах морського національного монумента віддалених островів Тихого океану. Відео з апарата було відкрито доступне й згодом анотоване фахівцями DARC.
Переглянувши архівні записи, Джуда підтвердив: під час прямої трансляції занурення біля безіменної підводної гори на північний захід від острова Джарвіс камера справді зняла акулу-гобліна. Для вченого це стало шоком, адже раніше вважалося, що в Центральному Тихому океані цього виду немає.
Друге спостереження відбулося вже у 2024 році під час експедиції до Тонзького жолоба на борту судна R/V Dagon. Цю роботу виконували в межах Inkfish Open Ocean Expedition під керівництвом науковців з Центру глибоководних досліджень Minderoo-UWA.
На дні жолоба встановили спеціальну донну платформу з приманкою та камерою. Такий «відеопастка» працює як нічна камера в лісі, тільки замість лісу — океанська безодня. Саме вона й зафіксувала акулу-гобліна, що пропливала в її природному середовищі.
Один із авторів роботи, професор Алан Джеймісон (Alan Jamieson), зізнався, що ніколи не очікував побачити цю «харизматичну глибоководну тварину» живою, а потім дізнатися, що колеги на Гаваях також її зняли.
Рекордна глибина та новий погляд на ареал виду
Спостереження з Тонзького жолоба виявилося особливо вражаючим не лише фактом зустрічі, а й глибиною. За словами Аарона Джуди, акула була помічена майже на 700 метрів глибше, ніж раніше вважалося можливим для цього виду.
Це не просто особистий рекорд акули-гобліна. Ця глибина стала новим рекордом для всього ряду ламноподібних акул (Lamniformes), до якого належать, зокрема, білі акули, гігантські акули-пелагіки та мако.
До цього дослідження акулу-гобліна знаходили лише в окремих районах біля західного узбережжя США, Австралії та Японії в Тихому океані, а також у вузьких зонах Атлантичного й Індійського океанів. Обидва нові спостереження сталися в Центральному Тихому океані, що суттєво розширює карту її поширення.
Це означає, що вид, який вважали «локальним диваком» кількох регіонів, насправді може бути значно більш поширеним, просто ховається на глибинах, куди ми майже не зазираємо.
Навіщо це відкриття океану і людям
На перший погляд може здатися, що поява ще однієї «дивної акули» в списку видів — дрібниця. Але для науки це важливий шматок пазла. Знання про те, де саме живе акула-гоблін і на яких глибинах, дозволяє включити її до регіональних планів управління океаном та до національних списків біорізноманіття.
Раніше деякі країни навіть не підозрювали, що в їхніх водах мешкає такий унікальний вид. Тепер вони можуть враховувати його під час планування рибальства, охорони глибоководних екосистем чи обговорення видобутку корисних копалин на дні.
Аарон Джуда наголошує, що подібні відкриття показують: навіть у XXI столітті ми все ще перебуваємо на стадії «опису мешканців» власної планети. Глибокий океан залишається однією з найменш вивчених частин Землі, і кожне нове відео з безодні може змінити наші уявлення про життя там.
Дослідження «First in situ observations of the goblin shark Mitsukurina owstoni» опубліковане в Journal of Fish Biology і стало результатом співпраці науковців з кількох установ. Роботу підтримали NOAA Ocean Exploration, Inkfish LLC та Minderoo-UWA Deep-Sea Research Centre.
FAQ
Це відкриття вже остаточно підтверджене чи це лише попередні дані?
Спостереження описані в рецензованій науковій статті, тож їх можна вважати підтвердженими для тих конкретних випадків. Водночас це лише перші зафіксовані зустрічі, і вченим ще потрібно зібрати більше даних, щоб повністю зрозуміти ареал і поведінку акули-гобліна.
Чому вчені не бачили акулу-гобліна в її середовищі раніше?
Вона живе на великих глибинах, куди важко й дорого діставатися. Лише останніми роками з’явилися достатньо надійні дистанційні апарати та донні платформи з камерами, які можуть працювати в таких умовах. До того ж ці акули трапляються рідко, тож шанс випадково їх зняти дуже малий.
Чи становить акула-гоблін небезпеку для людини?
Усі наявні дані свідчать, що ні. Вона мешкає на глибинах, де люди майже не бувають без спеціальної техніки, і не піднімається до поверхні, як деякі інші види акул. Для неї людина — радше абстрактне явище, ніж потенична здобич.
Як це відкриття може вплинути на охорону океану?
Знання про нові райони проживання виду дозволяє включати його до планів охорони глибоководних екосистем. Це може вплинути на рішення щодо рибальства, прокладання підводної інфраструктури чи можливого видобутку ресурсів на дні в регіонах, де тепер відомо про наявність акули-гобліна.
🤯 Кілька хвилин відео з темної безодні змушують переосмислити, наскільки мало ми знаємо про власну планету — виявляється, поряд із нами, у глибинах океану, живуть давні хижаки, яких ми досі бачили лише випадково, і кожен новий кадр з ними відкриває ще один шар прихованого світу Землі.
???????: SciTechDaily