Новий форенсичний аналіз 5-тисячолітніх людських черепів із поховального комплексу в Абідосі підтвердив, що частина придворних стародавніх єгипетських фараонів загинула насильницькою смертю як ритуальні жертви. Дослідження, описане у журналі з археології довкілля, допомогло розв’язати загадку, яка непокоїла науковців майже сто років, повідомляє видання Popular Science.
Короткий період кривавого ритуалу
Історії про те, що живих слуг масово ховали разом із муміфікованими фараонами, значною мірою перебільшені. Втім, ретейнерні жертвоприношення — вбивство придворних, які мали супроводжувати володаря в потойбіччя, — все ж практикувалися. За оцінками археологів, між приблизно 3100 та 2900 роками до н.е. щонайменше п’ять правителів Першої династії були поховані разом із вбитими підлеглими.
На думку дослідників, така практика поєднувала релігійні уявлення та демонстрацію соціальної ієрархії. Фараони прагнули забезпечити собі «персонал» у загробному житті й водночас показували масштаб своєї влади.
Знахідки Фліндерса Пітрі та давня загадка
У 1920-х роках британський археолог Фліндерс Пітрі розкопав у Абідосі на сході Єгипту кілька поховальних комплексів. Він датував гробниці фараонів і сотні навколишніх другорядних поховань часом Першої династії. З огляду на величезну кількість могил поруч із царськими усипальницями Пітрі припустив, що це могли бути жертвовані слуги.
Однак тоді на кістках не було виявлено очевидних слідів смертельних поранень, тож гіпотеза про жертвоприношення залишалася недоведеною. Десятки черепів із Абідоса зрештою перевезли до Кембриджського університету, де вони пролежали майже століття.
Новий погляд завдяки судово-медичним методам
Археологиня Роселін Кемпбелл (Roselyn Campbell) з Університету Пердью в Індіані нещодавно отримала можливість повторно вивчити ці черепи, використавши сучасніші форенсичні методики. Вона проаналізувала рештки 46 осіб і виявила, що у 18 з них є чіткі сліди травм, які Пітрі раніше помилково вважав природними пошкодженнями.
За словами дослідниці, більшість ушкоджень на збережених кістках черепа — це лінійні переломи. Такі удари, ймовірно, спричиняли швидку втрату свідомості, внутрішню кровотечу та смерть. У деяких випадках видно ознаки дії гострого знаряддя, а на одному черепі зафіксовано навіть слід рублячої рани в ділянці ока.
Лінійні переломи зазвичай виникають від удару широкою пласкою зброєю. Водночас Кемпбелл та її колеги не роблять остаточних висновків про точний тип знаряддя страти, щоб не виходити за межі даних.
Що могло бути знаряддям страти
Інтерпретацію результатів ускладнюють давні зображення, на яких єгипетські царі вражають ворогів булавою. Такі удари зазвичай залишають інші типи ушкоджень, ніж ті, що спостерігають на абідоських черепах. Це означає, що для ритуальних убивств могли використовувати іншу зброю або іншу техніку.
Дещо прояснити ситуацію могли б і решта кісток тіл, але тут науковців обмежують старі рішення Пітрі. Більшість скелетів, які він розкопав, згодом були повторно поховані, тож нині дослідники мають у розпорядженні здебільшого окремі черепи.
Нерозв’язані питання і «холодні справи»
Не всі придворні, поховані біля фараонів, мають видимі травми на черепах. Для таких осіб лишається кілька можливих сценаріїв: вони могли померти природною смертю, або ж були вбиті способами, які не залишили слідів на кістках (наприклад, отруєння чи задушення).
Через повторне перепоховання більшості тіл багато запитань досі лишаються без відповіді. Частину «холодних справ» нині вдалося закрити завдяки новому аналізу, проте інші залишаються відкритими. Кемпбелл визнає, що за наявності необмежених ресурсів вона хотіла б відшукати місця, де зараз можуть перебувати рештки цих людей, і дослідити їх комплексно — не лише за черепами.
Нині ж 18 черепів із чіткими слідами смертельних травм стали найпереконливішим доказом того, що в часи Першої династії частину царських супровідників дійсно приносили в жертву, аби вони супроводжували свого правителя і після смерті.