На глибині понад 1,5 кілометра в Мексиканській затоці команда Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) натрапила на пейзаж, який більше нагадує фантастичний фільм, ніж реальне морське дно. Під час пошуків ймовірного кораблетрощі вони виявили ціле «кладовище» побутової техніки, що перетворилося на своєрідні «бекруми» океану. Про цю знахідку розповідає ScienceAlert.

Подія сталася 2017 року під час експедиції на борту судна Okeanos Explorer, яке картографувало й обстежувало дно затоки. Занурення дистанційно керованого апарата (ROV) очолювали морська біологиня Діва Амон (Diva Amon) та ехінодермолог Чарльз Мессінг (Charles Messing). Сонар зафіксував на глибині близько 1,5 кілометра структуру, що виглядала як затонулий корабель: велика форма, оточена дрібнішими об’єктами.
«Сьогодні справжній день досліджень, адже ми відправляємо ROV до невідомої цілі сонара», — коментував один із членів екіпажу, коли апарат прямував до загадкового об’єкта. Але замість уламків судна з темряви морського дна поступово проявився моторошний, майже безлюдний пейзаж.
«Бекруми» океану з холодильників і пральних машин
На екранах операторів відкрилася пуста піщана рівнина, встелена іржавими білими кубами. Деякі з них були розбиті від удару об дно, з них стирчали пластикові «нутрощі» та мідні «артерії» дротів. Картинка нагадувала сюрреалістичний коридор із «бекрумів» — знайоме, але водночас тривожне видовище.
Коли камери наблизилися, серед уламків з’явилася металева табличка з текстом, вкрита піском і окисленим металом. Усе прочитати було важко, але деякі фрази ще проглядалися: «To Operate», «For Personal Safety», «Problem Solving…». Пункти під цими заголовками переважно вже неможливо було розібрати.
Невдовзі з темряви виринув головний «кубоїд» — зім’ятий червоний вантажний контейнер, з розірваного боку якого висипалася ще одна порція білих кубів. Стало зрозуміло, що це не уламки корабля, а загублений вантаж побутової техніки: холодильників, морозильників і пральних машин. Металева табличка виявилася інструкцією з прання.
«Не думаю, що режим віджиму тут ще працює», — пожартував один із членів екіпажу, викликавши сміх колег. Інший додав, що цей вантаж «точно вже не на гарантії».
Наліпка на одному з приладів вказувала, що він походить із Appliance Park компанії General Electric у Луїсвіллі, штат Кентуккі. У офіційних нотатках занурення зазначено, що поруч і далі по дну були розкидані й інші прилади, утворюючи те, що спершу сприйняли як «поле уламків».
Ідентифікаційний номер контейнера був ITLU733016[0], поруч були й інші маркування. Вантаж складався з техніки різних брендів (RCA, GE тощо) без упаковки, тож дослідники припустили, що її везли на переробку. Але контейнер так і не дістався пункту призначення — десь на поверхні хтось, можливо, досі чекає на цю поставку.
Скільки контейнерів губиться в океані
«Це трохи сюрреалістично, — зауважив один із учасників занурення, коли ROV пропливав над цим «кладовищем» техніки. — Ми на глибині 1,5 кілометра… в глибокому морі. І рухаємося полем із самих лише морозильників, холодильників і пральних машин».
Він додав, що глибоке море часто уявляють майже недоторканим середовищем, але ця картина нагадує: навіть тут людська діяльність залишає свій слід і впливає на дуже чужорідні для нас екосистеми.
Команда NOAA припустила, що контейнер міг зірватися з судна під час шторму. За даними Всесвітньої ради судноплавства, щороку в морі губляться від кількох сотень до понад тисячі контейнерів із приблизно 280 мільйонів перевезених. У свіжому звіті за 2025 рік зазначається, що сильні шторми підвищують ризик втрати вантажу, адже судна потрапляють у дедалі бурхливіші хвилі.
Навіть без екстремальної погоди підвищена температура океану може посилювати енергію хвиль, що теж збільшує ймовірність падіння контейнерів за борт.
«Більшість людей, напевно, навіть не уявляє, скільки всього врешті опиняється в океані», — зазначив один із членів екіпажу NOAA. Інший додав, що дослідження свідчать: загубленим контейнерам у глибокому океані можуть знадобитися сотні років, а то й більше, щоб повністю розкластися.
Штучний риф із пральних машин
Поки ж метал і пластик повільно старіють на дні, частина морських організмів уже пристосувалася до цієї дивної «архітектури». На стінках контейнера й корпусах приладів оселилися корали та гідроїди, їхні м’які тіла коливалися в потоці води, коли повз пропливав ROV. У тіні контейнера ховався великий рибний мешканець — для нього це стало зручним укриттям.
Екіпаж NOAA жартома назвав це місце «Deep Clean» — «Глибоке прибирання». Але за гумором стоїть серйозне нагадування: навіть на великих глибинах людські вантажі й відходи формують нові, неприродні структури, які змінюють вигляд і умови життя на морському дні.
Як працюють глибоководні місії ROV
Такі занурення є частиною постійної програми NOAA з дослідження глибокого океану. Дистанційно керовані апарати працюють під контролем команди на борту судна, що перебуває на поверхні. ROV з’єднаний із кораблем довгим кабелем, через який передаються команди та повертаються дані, зокрема й відео в реальному часі.
Саме тому ми чуємо голоси науковців під час перегляду записів: їхні коментарі фіксуються разом із живою картинкою. Це дає змогу одразу робити важливі усні нотатки про побачене. Окремі фрагменти, як-от відео з «Deep Clean», пізніше монтують із сирого потоку.
Живі трансляції з ROV відкривають вікно не лише в невідомі куточки океану, а й у реакції дослідників, коли вони стикаються з дивними й неочікуваними знахідками в ще не досліджених водах. Подивитися одне з таких відео цієї місії можна за посиланням на платформі YouTube.