Астрономи повідомили про відкриття великого крижаного світу за орбітою Плутона, який може стати шостою офіційно визнаною карликовою планетою Сонячної системи. Об’єкт із тимчасовим позначенням 2026 ED138 знайшли в одній з найщільніших за кількістю зірок ділянок неба, а його відкриття, як зазначають дослідники, натякає на існування інших прихованих світів далеко за Нептуном. Про це йдеться в матеріалі Університету Вашингтона, опублікованому на сайті ScienceDaily.
Новий претендент у родині карликових планет
2026 ED138 виявили під час аналізу спостережень із телескопа Simonyi Survey Telescope в обсерваторії NSF-DOE Vera C. Rubin. Попередні оцінки свідчать, що це один із найбільших кандидатів у карликові планети, знайдених за Нептуном.
Якщо статус буде підтверджено, об’єкт приєднається до п’яти карликових планет, які нині офіційно визнає Міжнародний астрономічний союз: Плутона, Церери, Еріди, Хаумеа та Макемаке.
Про відкриття оголосили на пресконференції за участю старшого астрофізика Центру астрофізики Гарварда і Смітсонівського інституту Меттью Голмана (Matthew Holman) та професора астрономії Університету Вашингтона Маріо Юріча (Mario Jurić), який очолює «сонячну» команду обсерваторії Рубін. Голман першим помітив об’єкт, а Юріч допоміг зібрати додаткові спостереження для перевірки результату.
За словами дослідників, за розмірами ED138 може сягати приблизно 1 000 кілометрів у поперечнику, а подібні знахідки трапляються «раз на покоління». Це найбільший транснептуновий об’єкт, відкритий приблизно за 20 років, і обсерваторія Рубін змогла виявити його ще на етапі введення телескопа в експлуатацію.
Як знайшли прихований крижаний світ
Прорив стався ввечері 13 жовтня, коли Меттью Голман аналізував отримані раніше 2026 року спостереження. Він використовував спеціальне програмне забезпечення, розроблене разом із колегою Кевіном Нап’єром (Kevin Napier), щоб шукати в масиві даних нові об’єкти, що рухаються в Сонячній системі.
Програма порівнює мільярди окремих «спалахи» світла, які фіксує телескоп, і знаходить точки, що з’являються на кількох кадрах та зміщуються так, ніби належать одному й тому самому тілу. Коли алгоритм виділив ED138, яскрава для такої відстані точка одразу здалася Голману чимось незвично великим, і він перевірив, чи не сталася помилка в коді або даних.
Щоб переконатися у відкритті, Маріо Юріч звернувся до архіву обсерваторії та знайшов ще 20 спостережень ED138, включно зі знімками початку березня 2026 року. Потім команда звернулася до архівів інших оглядів неба й виявила зображення цього об’єкта аж із 2016 року.
Сукупність цих даних дала змогу відстежити рух далекого світу по орбіті протягом понад десяти років, що суттєво посилило аргументи на користь реальності об’єкта та дозволило описати його орбіту.
Чи дотягне ED138 до статусу карликової планети
Нині ED138 розташований на відстані приблизно 46 астрономічних одиниць (а.о.) від Сонця. Одна астрономічна одиниця — це середня відстань між Землею та Сонцем. Для порівняння, середня орбітальна відстань Плутона — близько 40 а.о.
Оскільки ED138 рухається за орбітою Нептуна, його класифікують як транснептуновий об’єкт (TNO). Такі далекі тіла особливо цікаві для вчених: їхня будова та орбіти все ще зберігають сліди процесів, які сформували Сонячну систему. Дослідники за орбітами та властивостями TNO намагаються зрозуміти, як змінювалися орбіти гігантських планет і як малі тіла розносило по зовнішніх областях системи.
Втім, сам факт належності до транснептунових об’єктів ще не робить ED138 карликовою планетою. Для цього тіло має бути досить масивним, щоб власна гравітація надала йому майже округлу форму.
Виходячи з яскравості, відстані та припущень щодо відбивної здатності поверхні, астрономи оцінюють діаметр ED138 у межах від 600 до 1 500 кілометрів. Крижане тіло в такому діапазоні розмірів, зазвичай, повинно мати достатню гравітацію, щоб «скруглитися». Однак, щоб упевнено говорити про статус карликової планети, потрібні нові точні спостереження, які дозволять визначити реальний розмір і форму об’єкта.
Чому великий об’єкт залишався непомітним
Одне з головних здивувань цього відкриття полягає в тому, як настільки великий світ міг так довго залишатися невідомим. ED138 розташований поблизу площини Чумацького Шляху, де на небі зосереджені мільйони зірок. На такому «перевантаженому» фоні слабке й повільне переміщення далекого тіла складно помітити на менших телескопах або в старіших оглядах неба.
Перевага обсерваторії Віри Рубін — у поєднанні великого поля зору, чутливого обладнання та регулярного повторного огляду всього неба Південної півкулі. У сукупності з потужними алгоритмами це дає змогу аналізувати гігантські масиви даних і виявляти ледь помітні зміни в положеннях слабких об’єктів.
Алгоритми, які переглядають мільйони й навіть мільярди окремих спостережень, можуть виділити повільний рух невеликих тіл Сонячної системи на тлі щільного «килимка» зірок. Саме така обробка даних виявила ED138 в особливо складній для пошуку ділянці неба.
Рубін відкриває «крижаний архів» зовнішньої Сонячної системи
2026 ED138 поповнив список відкриттів, які обсерваторія Рубін зробила ще до офіційного старту свого масштабного огляду неба Legacy Survey of Space and Time (LSST) у червні 2026 року. Навіть на підготовчому етапі телескоп давав вражаючі результати.
У квітні дослідники з «сонячної» команди повідомили про спостереження понад 11 000 раніше невідомих астероїдів, серед яких близько 380 нових транснептунових об’єктів. Уже тоді цей набір відкриттів описували як «верхівку айсберга», очікуючи, що повноцінний огляд виявить значно більше тіл.
Ідентифікація ED138 демонструє, наскільки масштабними можуть виявитися майбутні відкриття. Поєднання широкого огляду неба, високої чутливості та швидкого повторення спостережень змінює й підхід до вивчення нових об’єктів.
Після початкового виявлення астрономи можуть повертатися до архівів інших телескопів та оглядів, шукаючи «загублені» зображення цього ж тіла за попередні роки. Такий підхід, який вони називають «прековері» (від англ. precovery), суттєво пришвидшує уточнення орбіт і дає змогу краще зрозуміти будову віддалених областей Сонячної системи.
Упродовж наступного десятиліття, поки обсерваторія Рубін продовжуватиме огляд південного неба, астрономи очікують відкриття нових об’єктів, які раніше вислизнули від уваги. Серед них можуть бути й інші великі крижані світи, схожі на 2026 ED138, що зберігають інформацію про найдавнішу історію нашої планетної системи.