Людина

Нейробіологи пов’язують виникнення свідомості з стовбуром мозку


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Група нейробіологів запропонувала нову теорію, згідно з якою базове відчуття власного «я» виникає не в корі головного мозку, а в стовбурі мозку. На їхню думку, саме ця глибока й еволюційно давня структура відповідає за «сиру» свідомість, тоді як кора лише надає їй зміст. Про це йдеться в гіпотетичній роботі, опублікованій у журналі The Neuroscientist, про яку розповідає Sci.News.

Нейробіологи пов’язують виникнення свідомості з стовбуром мозку

Провідний автор, нейробіолог Маршалл Девор (Marshall Devor) з Єврейського університету в Єрусалимі та його колеги підкреслюють: навіть якщо відсікти більшу частину сенсорного потоку й не звертатися до спогадів, суб’єктивне відчуття себе нікуди не зникає. Людина може заплющити очі, затулити вуха — але відчуття «я є» залишається повністю.

Стовбур мозку як місце виникнення «сирої» свідомості

Автори називають це базове відчуття «сирою свідомістю», феноменальною свідомістю, персоною від першої особи чи просто «сентієнтністю» — тим, що означає «бути кимось зсередини». Вони пропонують, що відповідні обчислення виконує нейронна мережа, розташована в стовбурі мозку.

За цією теорією, кора великого мозку не створює відчуття суб’єктивної присутності, а забезпечує зміст досвіду: зображення, звуки, складні образи, мову, спогади. Суб’єкт же, який усе це «переживає», виникає завдяки роботі стовбура мозку.

Чому біль вказує на роль стовбура мозку

Свою аргументацію вчені будують навколо знайомого всім феномена — болю. Електрична стимуляція кори може викликати спалахи світла у зоровій корі, звуки в слуховій, поколювання в соматосенсорній, але чітко окресленого «первинного центру болю» в корі немає.

Наприклад, в одному дослідженні біль вдалося викликати лише при стимуляції 8 із 313 ділянок в інсулі — області, яку нерідко пропонують як центр болю. Натомість стимуляція висхідних больових шляхів у стовбурі мозку послідовно спричиняє саме відчуття болю, а не просто абстрактну активність.

Клінічні спостереження підтримують цю картину. Масивні ушкодження кори, включно з префронтальними лоботоміями, не усувають біль і не обов’язково призводять до втрати свідомості. Люди з корковою сліпотою лишаються не менш «свідомими», ніж ті, хто бачить нормально, хоча їхній зоровий зміст досвіду зник.

Дослідники також указують на дітей, народжених без великої півкулі кори, які, за описами, можуть демонструвати ознаки радості та болю. Вони застерігають, що інтерпретувати ці спостереження важко, адже такі діти не можуть описати свій внутрішній стан словами, однак сам факт емоційних і больових реакцій узгоджується з роллю стовбура мозку в базовій свідомості.

Крихітна зона, де вимикається вся свідомість

На відміну від кори, невеликі ураження стовбура мозку часто призводять до коми, а введення загальних анестетиків у певні його ділянки може повністю «вимкнути» свідомість. Ключовою тут є область мезопонтінного тегментума — в щурів це зона розміром близько 3 на 4 мм.

У межах цієї ділянки команда Девора виявила точку, яку назвала мезопонтінною тегментальною анестетичною зоною. Мікровведення малих доз анестетика в цю область у щурів викликали швидку й оборотну анестезію, тоді як ін’єкції трохи вбік не давали такого ефекту.

Ця зона добре збігається з ділянкою стовбура мозку, ураження якої інсультом у людей зазвичай призводить до коми. Для авторів це ще один аргумент, що саме тут зосереджений критичний вузол, без якого будь-яка свідомість — включно з відчуттям болю — зникає.

Кора обчислює, стовбур мозку «вирішує», що стане свідомим

У рамках своєї гіпотези вчені описують стовбур мозку як своєрідного «арбітра». Кора виконує складні обчислення — наприклад, відрізняє далеку хмару від атакуючого носорога, оцінює ознаки вхідних сигналів — і передає оцінку їхньої важливості для виживання.

Стовбур мозку, за цією моделлю, вирішує, чи заслуговує потік інформації на свідому увагу. Якщо так — він «позначає» його як свідомий досвід, тоді як інша обробка триває «автоматично», подібно до того, як працює автопілот чи безпілотний автомобіль.

Щодо болю, сигнал про значущість для виживання надходить безпосередньо від нервових волокон до стовбура мозку, минаючи складну коркову обробку. Отже, біль може бути найпростішою формою «сирої» свідомості, на якій еволюція вибудувала більш складні варіанти.

Еволюційний погляд: не нова система, а старий механізм з новими входами

Автори припускають, що свідомість не була «винайдена заново», коли в ссавців з’явилася кора. Натомість нові коркові структури просто під’єдналися до вже наявної в стовбурі мозку системи, що протягом сотень мільйонів років забезпечувала «свідомість болю».

За їхніми словами, для складної обробки зорової, слухової та інших модальностей потрібна «суперкомп’ютерна» потужність кори ссавців, яка еволюційно з’явилася набагато пізніше за рептилій. Замість того щоб заново будувати всю «архітектуру свідомості» в корі, еволюція скористалася вже працюючою в стовбурі мозку системою, додавши до неї спеціалізовані аксона́льні шляхи від кори.

Таке бачення, на думку авторів, пояснює, чому великі ушкодження кори порушують свідоме сприйняття окремих об’єктів чи модальностей, але не позбавляють людину самого факту свідомого існування. Натомість точкові ураження стовбура мозку здатні повністю стерти будь-яку сентієнтність, включно з болем, занурюючи індивіда в абсолютну несвідомість.

Запропонована теорія поки що є гіпотезою й потребує подальших перевірок. Однак вона пропонує цілісний каркас для інтерпретації клінічних випадків, експериментів з анестезією та еволюційних даних, ставлячи стовбур мозку в центр наукових дискусій про природу свідомості.


Підписуйтеся на нас в Гугл Новини, а також читайте в Телеграм і Фейсбук


Back to top button