Вирубка природних лісів, пов’язана з целюлозно-паперовим сектором Індонезії, між 2017 і 2022 роками зросла більш ніж у чотири рази, перекресливши попередній період вражаючого прогресу в охороні довкілля. Про це свідчить рецензоване дослідження в журналі Science, на яке повідомляє Scienmag.

Міжнародна команда під керівництвом доцента Роберта Гайлмайра (Robert Heilmayr) з Лабораторії ринків довкілля Університету Каліфорнії в Санта-Барбарі показала, що різке скорочення втрат лісів у 2010-х роках почало швидко згортатися на тлі зростання потужностей целюлозних заводів і послаблення корпоративних зобов’язань.
Як Індонезія досягла 95% скорочення вирубки
У 1990-х і на початку 2000-х будівництво великих целюлозних комбінатів перетворило цей сектор на один із головних екологічних ризиків для природних екосистем країни. Швидке суцільне вирубування знищувало середовище існування рідкісних видів, провокувало земельні конфлікти з місцевими громадами та оголювало тропічні торфовища, роблячи їх вразливими до осушення і пожеж.
Кульмінацією стала катастрофічна пожежна кампанія 2015 року, коли було спалено понад 6,4 мільйона акрів земель, а густий токсичний дим накрив значну частину Південно-Східної Азії. Громадський тиск змусив владу й бізнес запровадити глибші реформи, що врешті-решт призвело до безпрецедентного скорочення вирубки.
За період з 2011 по 2017 рік вирубка лісів, пов’язана з целюлозними плантаціями, впала на 95%. Дослідники пов’язують це з поєднанням чотирьох факторів: міжнародних ринкових стимулів, внутрішніх регуляторних заходів, підвищення продуктивності існуючих плантацій і добровільних зобов’язань щодо «нульової вирубки» з боку великих виробників.
Ключову роль відіграли саме добровільні мораторії на вирубку від двох домінуючих корпорацій: Asia Pulp and Paper оголосила про припинення знищення лісів у своїй мережі постачання у 2013 році, а Asia Pacific Resources International Limited (APRIL) — у 2015-му. Разом їхні обіцянки зробили целюлозний сектор Індонезії першим тропічним товарним ринком, де національне виробництво формально було повністю накрите політикою «нульової вирубки».
Супутниковий моніторинг показав розворот тенденції
Щоб перевірити, як ці обіцянки виконуються на практиці, дослідники зібрали великий емпіричний масив даних за 2001–2022 роки, поєднавши супутникові знімки з комерційними даними про ланцюги постачання.
Команда на чолі зі спеціалістом із дистанційного зондування Девідом Ґаво (David Gaveau) з The TreeMap картувала розширення, вирубку і циклічні рубки промислових плантацій акації та евкаліпта. Ці насадження мають специфічні оптичні ознаки, тож їх відносно легко виявляти з орбіти. Потім просторові дані поєднували з корпоративною інформацією, щоб визначити, які саме ліцензійні ділянки постачають деревину на конкретні заводи й які материнські групи ними володіють.
Результати показали різкий розворот тенденції: щорічна вирубка лісів під целюлозні плантації зросла приблизно з 13 838 акрів у 2017 році до 60 047 акрів у 2022-му. Це більш ніж чотирикратне збільшення за п’ять років, і до 2022 року темпи вирубки, пов’язані з целюлозою, перевищили рівень вирубки під промислові плантації олійної пальми.
Аналіз просторових даних і ланцюгів постачання свідчить, що понад половина втрат лісу через целюлозний сектор у 2015–2022 роках сталася в межах концесій, які, ймовірно, контролюються материнськими групами Asia Pulp and Paper та APRIL.
Розширення потужностей і ризик для лісів і торфовищ
Тиск на екосистеми, за прогнозами, суттєво зростатиме: компанії інвестують мільярди доларів у розширення переробних потужностей по всій країні. Целюлозно-паперовий сектор збільшує потужність заводів приблизно на 80%, аби задовольнити зростаючий попит на папір, серветки, пакування та віскозні (rayon) текстилі.
Навіть із урахуванням подальшого зростання врожайності на вже існуючих плантаціях, автори оцінюють, що забезпечення сировиною розширених заводів може спричинити додаткову вирубку близько 345 947 акрів природних лісів — площу, що перевищує територію Лос-Анджелеса. Крім того, під загрозою опиняється майже 494 210 акрів чутливих торфовищ.
Ситуацію ускладнює й дерегуляція. Закон, ухвалений у 2020 році, послабив низку механізмів екологічного контролю, а влада видала нові концесії, які дозволяють проводити повну вирубку і перетворення на плантації навіть у природних лісах, де раніше дозволялося лише вибіркове лісокористування.
На думку Крістофера Барра (Christopher Barr) з Woods and Wayside International, великі інвестиції в нові виробничі потужності неминуче створюють тривалий тиск на довколишні ліси, ставлячи виживання компаній у пряму суперечність із їхніми екологічними деклараціями.
Як корпоративні «лазівки» підривають нульову вирубку
Окрім економічного зростання та змін у законодавстві, дослідницька команда виявила й операційні прогалини, що дозволяють виробникам формально звітувати про дотримання цілей, фактично їх порушуючи.
Asia Pulp and Paper і APRIL спершу встановили жорсткі «граничні дати» — 2013 і 2015 роки відповідно. Деревина з ділянок, вирубаних після цих дат, за правилами мала бути назавжди заборонена для переробки на їхніх підприємствах. Однак обидві компанії згодом перенесли ці дати на кінець 2020 року. Це заднім числом «узаконило» постачальників, які активно вирубували ліси в проміжні роки, та суттєво підірвало довіру до корпоративних природоохоронних рамок.
Дослідники вважають, що такі зміни створюють викривлені стимули в усьому ланцюзі постачання: виробники можуть отримувати вигоду від вирубки, а потім просто пристосувати формальні зобов’язання під уже здійснені дії.
Чому торфовища — ключова ланка глобального клімату
Наростаючий тиск на індонезійські торфовища має значення не лише для регіону, а й для глобального клімату. Торфовища — це особливі водно-болотні угіддя з товстими шарами частково розкладених рослинних решток, які накопичують гігантські запаси вуглецю.
Коли такі території осушують, розчищають або спалюють, вони вивільняють великі обсяги вуглецю в атмосферу. Одночасно виникає щільний дим, що серйозно погіршує якість повітря і пов’язаний із масштабними негативними наслідками для здоров’я населення в Південно-Східній Азії.
Попит на деревну целюлозу підживлюється повсякденними товарами — від офісного паперу та пакування до серветок і одягу з віскозної тканини. Для створення промислових плантацій, що забезпечують цей попит, часто розчищають багатовікові тропічні ліси та вуглецеві торфовища.
Необхідність незалежного моніторингу та чітких правил
Автори наголошують: добровільні корпоративні обіцянки, які не можуть примусово контролюватися державою, надто крихкі перед обличчям зростаючого попиту та політичних змін. Для реального захисту лісів і торфовищ потрібні:
- незалежний моніторинг ланцюгів постачання на основі супутникових даних;
- повна прозорість структури власності та меж концесій;
- юридично зобов’язуючі норми, які неможливо одноосібно послабити чи переписати.
Команда вже планує детальніше дослідити, як саме промислові виробники обходять свої обіцянки із припинення вирубки. Один із ключових механізмів — непрозорі структури власності й постачання, що ускладнюють визначення відповідальних за вирубку компаній. Інший — вбудовані в «зелені» політики прогалини, на кшталт перенесення граничних дат, які дозволяють заднім числом узгоджувати вирубку з формальними зобов’язаннями.
На думку Роберта Гайлмайра, досвід Індонезії показує, що різке скорочення вирубки лісів можливе, але це досягнення надзвичайно крихке, доки глобальний попит на продукцію з деревини зростає. Збереження недоторканих лісів і вуглецемістких торфовищ у довгостроковій перспективі вимагатиме постійних зусиль не лише від урядів та лісозаготівельних компаній, а й від міжнародних покупців паперу, упаковки та віскози.
Щоб гарантувати реальну «нульову вирубку» в ланцюгах постачання, промислові виробники, за підсумками роботи дослідників, мають погодитися на незалежний контроль і прийняти жорсткі зобов’язання зі сталості, які неможливо змінити заднім числом.