Давній вид людини Homo erectus, як вважалося, уникав щільних тропічних лісів і надавав перевагу відкритим саванам та лісостепам. Однак нові дослідження міжнародної команди науковців, описані в матеріалі New Atlas, показують, що ці наші далекі предки не лише заселяли дощові ліси Південного Китаю, а й успішно жили в них сотні тисяч років.

Зуби з печер змінюють уявлення про ареал виду
Дослідники з Університету Маккуорі (Австралія) разом із колегами з Китаю та Європи проаналізували викопні зуби, знайдені в печерах Басьєн і Насьєн на півдні Китаю. Виявилося, що Homo erectus мешкав у цьому регіоні між 324 000 і 184 000 років тому, тобто приблизно на 200 000 років пізніше, ніж припускали попередні оцінки «регіонального вимирання» виду.
Ці печери розташовані в зоні щільного тропічного дощового лісу з гористим рельєфом – середовищі, яке довгий час вважали надто складним для таких давніх людей. Доти науковці були переконані, що подібні умови відповідають радше можливостям Homo sapiens, а не ранніх видів людини.
За словами геохронологині та співавторки дослідження професорки Кіри Веставей (Kira Westaway) з Університету Маккуорі, підтвердження присутності Homo erectus у такому місці й у настільки пізній час суттєво змінює часову шкалу існування виду та ускладнює пошук причин його остаточного зникнення.
Як встановили вид і вік давніх людей
У печерах виявили дев’ять людських зубів, вісім із яких дослідники впевнено віднесли до Homo erectus. Це зробили на основі характерної форми та так званих «генетичних підписів» у будові й хімічному складі емалі, зіставлених із уже відомими зразками цього виду.
Щоб установити вік решток, команда застосувала п’ять незалежних методів датування. Вони спиралися не лише на самі зуби, а й на мінерали та відклади в печерах, де були знайдені знахідки. Узгоджені результати цих тестів дозволили звузити часові рамки проживання Homo erectus у регіоні.
Паралельно хіміки проаналізували зуби тварин із тих самих шарів. Виявилося, що хімічні «сигнатури» в емалі тварин і людських зубів збігаються, що вказує: і люди, і тварини були частиною одного й того ж дощового лісового екосередовища.
Дощові ліси не стали перешкодою
За тривалий час Homo erectus вважали видом, пов’язаним із відкритими ландшафтами, де легше полювати й пересуватися. Знахідка зубів серед типової фауни дощового лісу в Південному Китаї змушує переглянути це уявлення.
Хімічний аналіз емалі показав, що ці давні люди не були прив’язані до одного місця. Деякі елементи в зубах свідчать про те, що їхні власники протягом життя переміщувалися на значні відстані крізь складний гірський рельєф.
На думку співавтора дослідження професора Рено Жоанес-Бойо (Renaud Joannes-Boyau) з Університету Саутерн Крос, частина хімічних сигналів може вказувати на переміщення аж до північного В’єтнаму та материкової Південно-Східної Азії. Це означає, що мобільність Homo erectus у дощових лісах була значно вищою, ніж припускали раніше.
Стійкий вид із недооціненими можливостями
Homo erectus був одним із найуспішніших видів людини, що проіснував майже два мільйони років. Але механізми його зникнення досі залишаються не до кінця зрозумілими. Частково це пов’язують із локальними вимираннями популяцій і з еволюційною конкуренцією з іншими видами людини.
Нові результати вказують, що стійкість і здатність Homo erectus пристосовуватися до різних умов середовища могли бути серйозно недооцінені. Те, що вважалося екстремальним, «забороненим» середовищем для цього виду, виявилося придатним для довготривалого існування популяцій.
У печерах Басьєн і Насьєн знайшли не лише людські рештки, а й тисячі кісток тварин, що формують цілісну картину дощового лісового біому. У цьому контексті присутність Homo erectus свідчить не про випадкові відвідини, а про багатовікове проживання.
Дослідники наголошують: раніше були відомі приклади пристосування Homo sapiens до дощових лісів у різних частинах світу в проміжку від 100 000 до 13 000 років тому. Тепер же з’явилося перше чітке й безпосереднє свідчення того, що інший гомінін теж міг жити в подібних оселищах. Це відкриття змушує по-новому поглянути на еволюційну історію нашого роду та на те, як різні види людини освоювали найрізноманітніші екосистеми планети.