Нове дослідження показало, що Вівтарний камінь Стоунхенджа був видобутий не в Уельсі, як вважали раніше, а на північному сході Шотландії, що ставить нові питання про способи його транспортування та організацію праці неолітичних спільнот.
Стоунхендж — це мегалітична споруда в графстві Вілтшир, Англія, яку будували та перебудовували протягом кількох тисячоліть. У самому серці цієї пам’ятки лежить Вівтарний камінь — шеститонний моноліт зі світло-зеленого слюдяного пісковика. Раніше вважалося, що цей камінь, як і більшість інших мегалітів зі “синього каменю”, походить із Преселі-Хіллс у західному Уельсі. Однак новий аналіз мінерального складу та віку каменю спростував цю гіпотезу.
Вчені з Австралії та Великої Британії провели уран-свинцеве датування мінералів, таких як циркон, рутил і апатит, у Вівтарному камені. Результати вказали на його походження з Оркадського басейну на північному сході Шотландії, що розташований за понад 750 кілометрів від Стоунхенджа. Це відкриття змінює уявлення про те, як будівельники мегаліта транспортували камені в неолітичну епоху. Дослідники припускають, що Вівтарний камінь могли доставити морем, оскільки подорож суходолом була б надзвичайно складною.
Це відкриття важливе для розуміння рівня соціальної організації того часу, оскільки воно свідчить про високий рівень координації та інженерних знань, необхідних для перевезення таких великих монолітів на великі відстані. Як зазначив професор Річард Бевінс, співавтор дослідження, розкриття походження Вівтарного каменю переглядає багаторічні гіпотези про його джерело та методи транспортування.