Вчені з Інституту нейробіології Макса Планка (Німеччина) встановили, як їжа впливає на бажання ризикувати. Експерименти, проведені на мушках-дрозофілах, показали, що голод не тільки змінює поведінку, але і змінює характер реакцій нашого мозку.
Попередні дослідження показали, що поведінка тварин залежить від того ситі вони чи голодні. Наприклад, хижак починає переслідувати небезпечну здобич тільки в тому випадку, якщо відчуває гострий голод. Схожа поведінка спостерігається і у людей. Одне з досліджень показало, що голодні люди частіше схильні до фінансових ризиків, в той час як ситі більш обережні у прийнятті рішень.
Вивчення плодової мушки-дрозофіли в цьому контексті вельми цікаве, адже це комаха по-різному реагує на один і той же сигнал. Так, навіть мала концентрація вуглекислого газу є для них тривожною ознакою, що закликає до втечі. Але в той же час гниючі фрукти і рослини – основне харчування дрозофіли – теж виділяють вуглекислий газ. Німецькі вчені досліджували сутність такої конфліктної поведінки і розібралися, як мушка робить вибір між отруйною речовиною і потенційним джерелом їжі.
На різних етапах експерименту вчені розміщували мух у різні умови: з великим вмістом вуглекислого газу або сумішшю вуглекислого газу і запаху їжі. Виявилося, що голодні мухи набагато швидше долали страх до вуглекислого газу, якщо крім нього ще був присутній запах їжі. Це ще раз доводить, що голодні мухи готові ризикнути заради їжі. Але вчених цікавило інше: як саме мозок мушки робить непростий вибір?
У ході експерименту вчені “відключили” нервові клітини в грибоподібному тілі (частини мозку мушки, що відповідає за аналіз інформації, яка надходить ззовні). Після цього голодні мухи більше ніяк не реагували на вуглекислий газ. У той же час поведінка ситих мух ніяк не змінилася – вони продовжували уникати вуглекислий газ.
У подальшому дослідженні вченим вдалося визначити проекцію нейронів, які транспортують інформацію про вуглекислий газ в грибоподібне тіло. Наявність цієї нервової клітини важлива лише для голодних мух – нейрон несе інформацію, яка допомагає подолати огиду до вуглекислого газу.
Дослідники відзначають, що в ситих мух за межами грибоподібного тіла досить клітин, які змушують їх триматися подалі від вуглекислого газу. Таким чином, вся інформація про правильні реакції голодної мухи на вуглекислий газу зберігається саме в нейронах і в грибоподібному тілі.
Результати показують, що вроджена реакція мух на вуглекислий газ у дрозофіли контролюється двома паралельними нейронними ланцюгами – вибір між реакцією залежить від того, сита чи ні комаха. Сита мушка вже не мислить просто, вона використовує сигнали з внутрішніх і зовнішніх мозкових центрів для прийняття збалансованого рішення. Дослідження допоможе краще розібратися в тому, як метаболічні процеси впливають на роботу головного мозку в тому числі і людини. Може, нарешті, отримаємо відповідь, чому ми час-від-часу невиправдано ризикуємо. Але вже й зараз зрозуміло, що на голодний шлунок краще не приймати важливих рішень.
Натхнення: rnd.cnews.ru