Відкритий навесні астероїд 2016 HO3, квазісупутник і “другий місяць” Землі, виявився володарем вкрай стабільної орбіти, через що він покине нашу планету не через сотні років, а через мільйон років або навіть більше.
Найближча і, як з’ясувалося, найбільш стабільний квазімісяць Землі, астероїд 2016 HO3, був відкритий відомим астрономом Полом Чодасом (Paul Chodas) з Лабораторії реактивного руху НАСА та його колегами наприкінці квітня цього року. Він являє собою невеликий об’єкт діаметром 100 метрів, який кружляє навколо нашої планети вже як мінімум одне століття.
Астрономам відомі ще чотири таких небесних тіла, які ставали тимчасовими “місяцями”: це астероїди 2003 YN107, 2004 GU9, 2001 GO2 і 2002 AA29. Всі вони можуть регулярно зближуватися із Землею, проте ці об’єкти, на відміну від 2016 HO3, провели в компанії Землі мить за астрономічними мірками – роки і десятки років.
Спочатку Чодас і його колеги вважали, що 2016 HO3 проведе разом з Землею ще кілька сотень років, що є незвичайно великим терміном для квазісупутників.
Карлос де ла Фуенте Маркос (Carlos de la Fuente Marcos) з Мадридського університету Копмлутенсе (Іспанія) і Рауль де ла Фуенте Маркос прорахували орбіту цього об’єкта в найближчі кілька мільйонів років і прийшли до висновку, що він буде залишатися в компанії нашої планети помітно довше, ніж припускали його першовідкривачі.
Як пояснюють вчені, характер руху планет і астероїдів на орбітах залежить не тільки від того, як вони взаємодіють з найбільш важким і близьким до них об’єктом – приміром, з Сонцем або Землею в даному випадку, але і з усіма тілами Сонячної системи.
При русі тіла по орбіті характер цих взаємодій змінюється, а разом з ними змінюється і сама орбіта, що робить передбаченим положення того чи іншого мешканця Сонячної системи в довільний момент часу вкрай складним і трудомістким обчислювальним завданням.
Використовуючи стандартну модель руху тіл Сонячної системи і суперкомп’ютер, Рауль і Карлос де ла Фуенте Маркос прийшли до висновку, що 2016 HO3 дійсно помітно змінить свою орбіту приблизно через 300 років, однак при цьому він не перестане бути компаньйоном Землі ще як мінімум мільйон років.
Як показують їхні розрахунки, в цей час він просто буде кружляти навколо Землі по орбіті, не схожої на коло, а на підкову, між зубцями якої буде знаходитися наша планета. Причиною цього, як вважають вчені, є надзвичайно тісне сусідство цього “другого місяця” із Землею, який робить його орбіту відносно стабільною порівняно з іншими квазісупутниками.
Це, на думку братів-астрономів, зробить “другий місяць” Землі ідеальним об’єктом для вивчення поведінки квазісупутників і навколоземних астероїдів в цілому.