Ранній Марс не міг похвалитися хорошими погодними умовами, оскільки комети і астероїди часто падали на планету, розтоплюючи з поверхні льоди своїм теплом. Після цього вода на планеті випаровувалася і перетворювалася в хмари, які поливали її дощем багато років.
Наукові співробітники Університету Брауна в недавньому дослідженні вивчили марсіанські долини, що з’явилися близько чотирьох мільярдів років тому. У процесі дослідження фахівці розробили кліматичну 3D-модель планети для подальшого вивчення об’єму рідини, що випала в давнину на Марс. Модель продемонструвала, що опади просочувалися майже на 3-метрову глибину ґрунту небесного тіла, а це зробило подальший вплив на формування всіх відомих нині каньйонів, так і масштабних кратерів.
Представники Університету вивчили рівнини Ісіда, Адгир і Еллада: всі вважаються найбільшими кратерами планети. Раніше науковий світ припускав, що вони виникли 3,8 мільярда років тому із-за зіткнення Марса з великим небесним тілом, діаметром 100 кілометрів. Вчені вважають достатнім такий удар для утворення випаровування льоду, пізніше перетвореного в дощові хмари. Автори дослідження поки що не мають вагомих доказів формування цими зливами марсіанських долин, але вони могли спровокувати виникнення глини на поверхні Червоної планети.