Вчені з Університету Бата (Великобританія) розробили новий метод визначення місцезнаходження надзвичайно рідкісних позагалактичних об’єктів – квазарів.
Астрофізики сподіваються, що їх метод виявлення мінливих квазарів (changing-look quasars, CLQ) на один крок наблизить учених до розгадки однієї з найбільших загадок Всесвіту. А саме того, як ростуть надмасивні чорні діри. Вважається, що квазари відповідають за регулювання зростання надмасивних чорних дір і їх батьківських галактик.
Квазар – це область вражаючої світності в центрі галактики, що живиться надмасивною чорною дірою. Це найбільший тип чорної діри, маса якої перевищує масу нашого Сонця в мільярди разів. У центрі Чумацького Шляху теж знаходиться надмасивна чорна діра. Квазари утворюються, коли газоподібна речовина притягується силами гравітації до надмасивної чорної діри. Коли газ наближається до неї, він утворює акреційний диск. Енергія вивільняється з нього у вигляді електромагнітного випромінювання, і саме воно створює світність квазара.
Квазари, які змінюють зовнішній вигляд, швидко переключаються між станом високої і низької світності, і вченим ще належить з’ясувати, чому. Коли яскравість знижується, квазар стає занадто тьмяним, щоб його побачити на тлі батьківської галактики. Саме тому вченим складно знайти або його, або надмасивну чорну діру, з якою він пов’язаний.
Новий метод виявлення дозволить дослідникам знаходити квазари, що зазнають різких змін світності, і, отже, проводити повніший перепис надмасивних чорних дір. Наступним кроком буде вивчення причин перемикання світності, щоб дати вченим краще розуміння зростання надмасивних чорних дір. У свою чергу, це допоможе вченим простежити ланцюг подій, які призводять до зростання галактик. Саме вихід енергії з надмасивних чорних дір може впливати на їх долю.
Попередні спроби ідентифікувати квазари CLQ-типу спиралися на змінність в широкому діапазоні довжин хвиль – метод фотометричної мінливості. Проблема в тому, що він пропускає квазари з меншою світністю. Дослідники з Університету Бата використовували спектроскопічні дані для оцінки змін в дуже малих діапазонах довжин хвиль. Це дозволило їм виявити квазари CLQ-типу, які метод фотометрії не виявив. Використовуючи цю техніку, астрофізики виявили чотири мінливих квазара на відстані мільйона світлових років від Землі. Всі вони були дуже тьмяними, щоб їх можна було засікти за допомогою фотометрії.
Натхнення: hightech.fm