В рамках нового дослідження вчені переосмислили своє уявлення про кількість пресолярних зерен у складі зоряного пилу.
Група дослідників з Інституту хімії Макса Планка і Університету Париж-Сакле знайшла докази того, що наднові зірки і їх прабатьки могли внести в сонячну туманність більше пилу, ніж вважалося раніше. Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Astronomy.
Передзоряні зерна виникають у зірках і викидаються в космос після того, як вона стає надновою. Потім вони піддаються впливу температур, тисків і стають зоряним пилом, найчастіше у формі силікатів. Ті, що старші за Сонячну систему, відомі як пресолярні зерна. Їх можна знайти в незначних кількостях в пилу між планетами, в кометах і метеоритах.
Пресолярні зерна виявили приблизно 30 років тому. Відтоді вчені вважали, що такі зерна, що утворилися від наднових, становлять лише невеликий відсоток від тих, які можна спостерігати сьогодні — всього 10%. В ході нової роботи дослідники виявили докази того, що їх в три рази більше.
Вчені прийшли до висновку, що пресолярні зерна запилили сонячну туманність. Згідно з космогонічною теорією, Сонячна система сформувалася з туманності.