Комп’ютерне моделювання підтвердило гіпотезу про зв’язок “тигрових смуг” на супутнику Марса з його повільним руйнуванням під дією приливних сил.
Кратер Стікні і борозни на Фобосі / ©NASA, JPL-Caltech, University of Arizona
Один із супутників Марса – Фобос – зовсім невеликий і не набирає навіть 30 кілометрів в поперечнику. На його поверхні можна розглянути великий кратер Стікні, слід потужного стародавнього зіткнення, і ряд світлих, майже паралельних борозен довжиною до 30 кілометрів і шириною в пару сотень метрів.
Природа цих смуг досі залишається загадкою. За однією з версій, їх залишили уламки, що відкотилися від кратера. Згідно з іншою, борозни пов’язані з приливними силами, що впливають на супутник з боку Марса. Цю гіпотезу підтвердила нова робота вчених з Китаю і США, стаття яких опублікована в The Planetary Science Journal.
Фобос обертається в десятки разів ближче до своєї планети, ніж Місяць до Землі, всього в 6000 кілометрах над її поверхнею. Поступово ця дистанція скорочується, орбіта супутника знижується на 1,8 сантиметра на рік. Фобос відчуває все більш потужний вплив приливних сил, що виникають при русі в гравітаційному полі Марса.
Зазвичай вплив цих сил помітно лише в околицях дуже масивних тіл, таких як Юпітер, або на прикладі рідин, як припливи в земних океанах. Однак невеликий Фобос вже досить близький до Марса, щоб помітно відчувати, як деформує його планета. Під дією приливних сил супутник злегка витягується по лінії, спрямованої до центру Марса.
Ця деформація може спричинити тріщини, видимі на поверхні як борозни. Така гіпотеза була висловлена досить давно, проте вважалася малоймовірною через занадто пухкі структури Фобоса. Автори нового дослідження припустили, що пухка лише поверхня супутника, а глибше розташовані більш щільні шари.
В такому випадку деформація через приливні сили могла розколоти їх, створивши глибокі тріщини, куди впав сипучий матеріал з поверхні, залишивши видимі здалеку смуги. Таку ідею підтвердило і комп’ютерне моделювання. Використовуючи для розрахунків шарувату структуру з різними характеристиками, в більшості з них вчені отримали характерне розтріскування в глибині, а також паралельні борозни на поверхні моделі супутника.