Скільки законів фізики потрібно порушити, щоб дістатися літаком з Лондона в Нову Зеландію менше ніж за півгодини? Стали відомі деталі про концепт ультрашвидкістного авіалайнера.
В географії антиподом будь-якого об’єкта вважається діаметрально протилежна їй крапка на іншій стороні планети. При цьому об’єкт і антипод можна з’єднати прямою лінією, що проходить через центр Землі. Простіше кажучи, антипод знаходиться від об’єкту максимально далеко.
Для Великобританії антиподами вважаються Австралія чи Нова Зеландія, так як виснажливі авіаперельоти в цьому напрямку – найдовші. Подорож на літаку з Лондона в найбільше новозеландське місто Окленд займе 24 години, при цьому потрібно одна зупинка в дорозі.
А тепер уявіть, що існує авіалайнер, який домчить пасажирів в Нову Зеландію трохи менше ніж за півгодини. Такий літак зробить революцію в авіаперевезеннях, однак чи потрібно порушувати закони фізики або, в крайньому випадку, аеродинаміки, щоб досягти настільки вражаючих результатів?
Бомбардьє каже, що концепт надихне інших інженерів
Один винахідник вважає, що для надшвидких польотів не варто порушувати закони. Свій концепт ультразвукового літака він назвав Antipode.
«Мені здається, що ідея перельоту з Нью-Йорка в Лондон, наприклад, за 20 хвилин дійсно зацікавить людей», — каже канадський інженер Чарльз Бомбардьє, розповідаючи про реакцію громадськості на створений ним концепт.
«Транспортна система, з допомогою якої можна перенестися з одного краю Землі до іншого, буде актуальна завжди, вона сподобається людям».
Бомбардьє відомий завдяки своїм великим задумам і амбітним проектам. Згідно з інформацією на його сайті, Antipode стане ультразвуковим літаком бізнес-класу, що розвиває швидкість в 25 600 км/год, або 24 Ма. Для порівняння, знаменитий Concorde розвивав трохи більше 2 Ма, або 2 560 км/год. Судячи з усього, Antipode зможе вилітати з звичайних аеродромів, використовуючи ракетні прискорювачі. З їх допомогою літак підніметься на висоту 12 км і набере швидкість в 5 Ма. Прискорювачі відокремляться, і в гру вступить повітряно-реактивний двигун, розганяючи лайнер до 24 Ма.
«Для початку літаку потрібно досягти 5 Ма, адже за моїми розрахунками на цій швидкості реактивний двигун здатний працювати на повну. Саме тому з’явилися ракетні прискорювачі», — розповідає Бомбардьє.
Виконавши свою місію, ракетні прискорювачі повернуться на аеродром, щоб бути використаними знову – схожу технологію використовує Ілон Маск в проекті SpaceX. Нещодавно вона була продемонстрована під час космічних запусків.
На таких високих швидкостях повітряне судно швидше схоже на галасливий привид, що проноситься поряд, ніж на звичайний літак, і це підкреслюють особливості розробки, а саме – форма крил. З їх допомогою апарат здатний злітати і сідати на стандартній смузі довжиною 1,8 км. Тим не менш, якщо літак буде змушений зайти на друге коло для посадки, йому знадобиться запасний комплект ракетних прискорювачів, щоб набрати потрібну швидкість (Бомбардьє використовує рішення, схоже на розробку COR Aerospace). Прискорювачі мають і іншу функцію: направивши їх в протилежну сторону, можна сповільнити рух авіалайнера.
Літак розробки Бомбардьє в десять разів швидше Concorde, і його слід сприймати скептично, проте інженер зазначає, що створив лише концепт. Канадець називає бурхливе обговорення і інтерес до технології головною метою проекту. І все ж Бомбардьє знайшов рішення для кількох можливих проблем.
Раніше Бомбардьє працював над концептом Skreemr, цей літак повинен був досягти швидкості в 10 Ма. Апарат зіткнувся з проблемами, які були у Concorde: гучний надзвуковий удар, чутний на землі, і високе тепловиділення через зіткнення носової частини літака і його крил з повітрям на великих швидкостях. Однак після публікації проекту і його бурхливого обговорення (чого й домагався Бомбардьє) з канадським інженером зв’язався фахівець з Wyle Джозеф Хазелтайн. Організація Wyle широко співпрацює з Nasa та міністерством оборони США.
Представники Wyle запропонували задіяти нову технологію під назвою Long Penetration Mode (LPM).
Зустрічний потік повітря проходить через повітрозабірник в носовій частині літака, що створює зворотний потік. У теорії цей аеродинамічний ефект зменшить надзвуковий удар і охолодить поверхню крил і носової частини, видозмінюючи зустрічний потік повітря. Випробування в аеродинамічній трубі вже довели, що технологія працює.
І все ж, нові розробки лише трохи наближають проект літака до стадії реалізації, адже до масштабного використання і виробництва повітряно-реактивних двигунів чекати ще довго. До того ж, миттєве прискорення зі стовідсотковою ймовірністю буде відчуватися на борту, але не всі пасажири готові випробувати це на собі.
Бомбардьє зазначає, що «в кінці кінців, втілення проекту в життя – не головне, важлива сама ідея».
Ракетні прискорювачі розганяють лайнер до швидкості в 5 Ма, а потім підключається повітряно-реактивний двигун
Хай там як, концепт лише підтверджує переконання Бомбардьє в тому, що просування ідей сприяє співробітництву.
«Мені хотілося знайти спонсорів для подальших розробок, тому я і займався просуванням проекту», — говорить Бомбардьє. «Зрозуміло, що в результаті навряд чи вийде повноцінне повітряне судно, та все ж концепт дозволить винайти нові технології і випробувати нові методи. Якщо все вдасться, то я буду щасливий, що приніс користь суспільству».