Нова робота виявила у диких слонів цілий ряд рис, характерних для одомашнених тварин. На це вказують багато особливостей їх анатомії, фізіології, поведінки і навіть генетичні адаптації. Таким чином, слони виявилися третім — після людей і бонобо — видом, який може проходити через «самоодомашнення».
Одомашнення тварин викликає глибокі зміни в їх фізіології і поведінці. Вони стають менш агресивними, більш соціальними, інфантилізуються, зберігаючи деякі дитячі риси навіть у дорослому віці, тощо. Деякі тварини, такі як кішки, проходять цей процес без прямого втручання людини і застосування штучного відбору.
За деякими гіпотезами, аналогічний процес «самоодомашнення» пережили самі люди. Численні дослідження показують, що за останню сотню тисяч років наші спільноти стали рідше застосовувати насильство, мозок зменшився, риси обличчя стали тонше, у дорослих перестали формуватися масивні надбрівні дуги — все це може бути ознаками самоодомашнення. Ті ж процеси помічені у наших близьких родичів бонобо (карликові шимпанзе).
Ще одним видом в короткому списку «одомашнили самих себе» виявилися слони. До такого висновку прийшла міжнародна група вчених на чолі з Лімором Равівом (Limor Raviv) з Інституту психолінгвістики Товариства Макса Планка, стаття яких опублікована в журналі PNAS.
Використовуючи дані минулих досліджень, вчені виділили 19 поведінкових, когнітивних і фізіологічних характеристик, які характерні для людей, бонобо і слонів, але не для інших тварин. Як і ми, слони виділяються високою соціальністю, вони піклуються про потомство інших членів своєї групи і «сурмлять» за померлими. Кістки їх щелеп зменшилися. Також у відповідь на соціально складні ситуації у цих ссавців підскакує рівень кортизолу («гормон стресу») в крові.
Далі біологи розглянули геном африканських саванних слонів (Loxodonta africana), виділивши в ньому 674 гени, які в останні тисячі років змінюються у них особливо швидко. Також автори роботи порівняли ДНК 261 виду ссавців, ідентифікувавши серед них гени, зміни яких характерні для одомашнених видів. Порівнявши два набори, вдалося з’ясувати, що близько 80 генів слонів, які найбільш активно еволюціонують збігаються з «генами одомашнення».
На думку авторів роботи, все це ясно вказує на процес «самоодомашнення», який проходять слони, незважаючи на свої рідкісні і обмежені контакти з людиною. Причини і переваги таких адаптацій поки погано зрозумілі.
Крім того, багато фахівців скептично сприймають сам термін «самоодомашнення» (self-domestication). Він має на увазі пристосування до життя пліч-о-пліч з людьми, в умовах створеного нами штучного середовища, тоді як в описуваному випадку (як і для бонобо) ми можемо мати справу з більш широким процесом, безпосередньо не пов’язаним з впливом людини. Однак слово «одомашнення» збиває з пантелику, некоректно відображаючи ці зміни.