Довгожителі нерідко привертають увагу вчених, оскільки допомагають зрозуміти причини старіння і способи його уповільнити. Багато досліджень зосереджені на мікробіомі дуже літніх людей -с укупності мікроорганізмів, що населяють їх організм. У центрі уваги нової статті – віром людей старше 100 років, тобто всі віруси, які містяться в їх кишечнику, в тому числі віруси бактерій (бактеріофаги). Робота дозволила дізнатися, які з них можуть сприяти здоровому довголіттю.
Старіння пов’язане з цілим рядом поступових негативних змін в організмі: накопиченням мутацій, укороченням теломер, вільними радикалами, загибеллю нейронів і так далі. Можна сказати, що існує не одне, а цілий ряд «старінь», кожне з яких вносить той чи інший внесок у скорочення тривалості активного життя людини.
Зрозуміло, миритися з цим зовсім не хочеться, тому фахівці-геронтологи продовжують активно вивчати механізми старіння і способи його «пригальмувати».
Перспективний напрямок в геронтології – дослідження рекордсменів-довгожителів, тобто людей, що дожили до дуже похилого віку. Адже це саме по собі красномовно говорить про те, що старіння таких людей відбувається повільніше, ніж у більшості.
Сучасні геронтологи, як і інші дослідники здоров’я і благополуччя людини, приділяють особливу увагу мікробіому — бактеріям, археям та іншим одноклітинним мешканцям тіла. Це цілком виправдано, оскільки мікробіом визначає стан нашого імунітету, сприйнятливість до інфекцій і навіть стан мозку.
Нове дослідження, що вийшло в Nature Microbiology, зосередилося на одному з компонентів мікробіома — віромі (повному наборі вірусів) тих людей, які відсвяткували столітній ювілей. Вчені використовували дані про 195 таких жителів острова Сардинія (Італія) і Японії.
Виявилося, в порівнянні з молодими (старше 18 років) і літніми людьми (старше 60 років), ті, хто прожив століття мають більш різноманітний віром кишечника. У ньому вперше описані деякі нові роди вірусів, в тому числі бактерії-клостридії (пов’язані з багатьма небезпечними інфекціями).
Крім того, віруси в столітньому кишечнику виявилися більш схильними швидко розмножуватися в клітині і вбивати її (літичні віруси), замість того щоб «непомітно вбудовуватися» в її геном і копіюватися як його частина (лізогенні віруси).
Істотно, що відношення числа вірусних частинок до числа бактерій у людей в пізньому віці помітно зростає. Це значення максимально в ранньому віці, потім поступово падає, але після 60-80 років починає збільшуватися.
Далі автори з’ясували, якого роду генетичну інформацію несуть в собі бактеріофаги довгожителів — віруси, що заражають кишкові бактерії. Річ у тім, що мікроби не тільки страждають і гинуть від своїх вірусів, але і використовують їх в якості сховища корисної генетичної інформації. Виявилося, у віромі столітніх більше тих генів, які необхідні для метаболізму сірки, перетворення метіоніну в гомоцистеїн, а таурину — в сульфід.
Вчені припускають, що особливий метаболізм сірки в кишечнику довгожителів сприяє цілісності його слизової оболонки і як наслідок більшої стійкості до інфекцій.