Нове дослідження показує, як мікрогравітація змінює м’язові клітини людського серця, допомагаючи астронавтам краще підготуватися до тривалих місій на Марс і за його межі.
Відомо, що космічні польоти справляють різнобічний вплив на людський організм. Сюди можна віднести фізіологічні зміни серцевої функції, такі як зниження частоти серцевих скорочень (брадикардія), знижений артеріальний тиск і підвищений хвилинний серцевий викид.
Використовуючи м’язові клітини серця людини, вирощені зі стовбурових клітин, дослідники зі Школи медицини Стенфордського університету, США, докладно розглянули вплив мікрогравітації на серцеву функцію людського організму і експресію генів на клітинному рівні, згідно зі зробленою заявою.
Зокрема, дослідники використовували клітини, звані кардіоміоцитами, які були отримані з індукованих плюріпотентних стволових клітин людини. Кардіоміоцити були сформовані шляхом виділення і перепрограмування гемоцітів (клітин крові), а потім відправили на Міжнародну космічну станцію (МКС) на борту «космічної вантажівки» компанії SpaceX, твердять вчені. Клітини провели 5,5 тижня на космічній станції, в той час як контрольну групу клітин вивчали на Землі.
Повернуті з МКС клітини мали нормальну структуру, однак демонстрували зміни ритму скорочень і схеми рециклінгу кальцію, що відображають пристосування до умов мікрогравітації в космосі, повідомили дослідники.
Команда використовувала секвенування РНК для вивчення експресії генів у тих клітинах, які були відправлені в космос. Згідно з їхніми розвідками, експресія 2635 генів протікала з різною швидкістю до і після космічного польоту, у порівнянні з контрольною групою, повідомляється в заяві.