Американські та мексиканські вчені виявили два ймовірні центри одомашнення найпопулярнішого виду стручкового перцю Capsicum annuum, які, ймовірно, розташовувалися на півострові Юкатан і в мексиканському штаті Герреро.
Стручкові перці роду Capsicum є однією з найпопулярніших овочевих культур у світі, і серед них вид C. annuum (включаючи різновиди чилі та болгарський перець) займає провідне місце. Вважається, що перші зусилля з одомашнення цих рослин розпочалися близько 7000 років до н.е. в Центральній Америці, але питання точного місця одомашнення залишалося відкритим через відсутність однозначних археологічних і генетичних доказів.
Щоб визначити походження культивованого C. annuum, команда дослідників під керівництвом Кетрін Чіоу з Університету Алабами проаналізувала 284 насінини сучасного перцю, зібрані по всій Мексиці, а також 130 давніх насінин, знайдених на археологічних пам’ятках у Мексиці, Аризоні та Нью-Мексико. Ці насінини дозволили вченим відстежити історичний ареал дикого перцю і його поступове перетворення на культурну рослину. Найдавніші зразки належали до пізнього архаїчного періоду, що свідчить про тривалий процес одомашнення.
Окрім цього, дослідники провели комп’ютерне моделювання, яке реконструювало зміни ареалу дикого перцю за останні 20 тисяч років. Отримані карти ареалу зіставляли з археологічними даними, щоб визначити місця, де на певних етапах історії одночасно мешкали люди і росли дикі предки C. annuum. Це дозволило висунути гіпотезу про існування двох центрів одомашнення, а не одного, як передбачалося раніше.
Аналізуючи результати, вчені дійшли висновку, що ймовірними центрами одомашнення були півострів Юкатан і південна частина мексиканського штату Герреро. На відміну від попередніх гіпотез, дослідники відкинули регіон Тамауліпас як центр одомашнення, попри сучасне багатство видів перцю в цьому районі. Результати дослідження також свідчать про те, що одомашнення в Герреро відбувалося в низовинних районах, а не у високогір’ях, як вважалося раніше.
Після відкриття Америки Колумбом стручкові перці потрапили до Європи, звідки поширилися Старим Світом завдяки торговим шляхам. Недавні генетичні дослідження дозволили детальніше зрозуміти шляхи міграції перцю, що сприяло його популярності та адаптації до різних кліматичних умов.
Це дослідження проливає нове світло на складний процес одомашнення Capsicum annuum і підкреслює значення Центральної Америки як одного з ключових регіонів у зародженні сучасних агрокультур.