У інтерв’ю виданню Noema колишній гендиректор Google поділився своїми прогнозами щодо напряму розвитку генеративного АІ, назвав три основні чинники, що ведуть до появи надпотужного АІ;появи надпотужних ШІ, розповів, до чого може призвести гонитва озброєнь у цій галузі між Заходом і Сходом, а також оцінив, наскільки Китай відстає від США у створенні передових моделей ШІ. Як виявилося, не сильно.
На думку Шмідта, головне, що потрібно зрозуміти про стан справ у галузі генеративного ШІ – зростання продуктивності цієї технології відбувається семимильними кроками. Нові покоління моделей з’являтимуться приблизно раз на півтора року. Такими темпами, вже через 3-4 роки світ істотно зміниться.
Шмідт назвав три рушійні сили цього процесу. По-перше, так зване “вікно контексту”, простіше кажучи, запит для ШІ. Воно вже може складатися з мільйона слів; уже винайдено нескінченно велике контекстне вікно. Це означає, що ШІ може давати користувачеві покрокові інструкції про те, як варити наркотики або шукати ліки від раку. “Через п’ять років ми зможемо створювати рецепти з 1000 кроків для розв’язання важливих проблем медицини, матеріалознавства або кліматичної зміни”, – сказав він.
Друга рушійна сила – “покращена агентність”. Агентом називають велику мовну модель, яка може вивчити щось нове. Наприклад, прочитати всю літературу з хімії, запропонувати пару гіпотез, провести кілька тестів і зробити певні висновки. Їхня кількість зросте до мільйонів, вони стануть вкрай продуктивними.
Третя – і найважливіша, за Шмідтом, – розвиток функції “текст у дію”. Користувач може сказати ШІ: “Напиши мені програмний код для Х”, і код буде написаний. Усе разом це відкриває перспективи, які Шмідт називає науково-фантастичними.
Відбудеться це, за його підрахунками, приблизно через 5-10 років.
Далі, Шмідт висловив занепокоєння тим, що відкриті дослідження та вихідні коди генеративних ШІ, які публікують західні компанії, можуть потрапити до “злих хлопців” з Китаю, Росії, Ірану, Північної Кореї та Білорусі. Тому так важливо, щоб найпотужніші системи ШІ, особливо ті, які наближаються до рівня універсального ШІ, мали якісь вбудовані механізми обмеження поширення. Однак на сьогодні їх не існує.
Не виключає Шмідт і можливості терористичних актів із застосуванням ШІ, не тільки кібератак, а і використання біологічної зброї. Тому пропонує подумати над якимось мирним договором між провідними державами, чимось на кшталт Договору про “відкрите небо”, підписаного країнами ОБСЄ 1992 року, що давав змогу контролювати військову діяльність сусідів.
Проте, це навряд чи зупинить гонку ШІ. Рано чи пізно, у США та Китаї з’явиться невелика кількість вкрай потужних комп’ютерів, здатних самостійно створити щось таке, що держави не захочуть показувати власним громадянам і/або конкурентам. Такі машини будуть розташовані на військових базах, підключені до атомних станцій та оточені колючим дротом і кулеметами.
За оцінками Шмідта, в галузі ШІ Китай відстає від США на два роки.