Образа як стан знайома, мабуть, кожному. Образа – це реакція на події, вчинки інших людей, які не виправдали наших очікувань. Ця реакція родом з дитинства: у ранньому віці за нас вирішували дорослі, а ми перебували в пасивній малоініціативній позиції. Наприклад, думала, що батьки на вихідні куплять мені щось або відведуть гуляти в цікаве місце, а вони залишилися зі мною вдома. І абсолютно неважливо, які у них на те були причини, важливо, що я чекала, а вони цього не зробили, а сама я поки не можу цього. Тому психологи пов’язують образу ранніми «его-станами».
Зріла особистість, яка навряд чи стане потрапляти в це емоційний стан, який, до речі, загрожує втратою контакту з людиною, псуванням відносин, неконструктивністью в спілкуванні, так і просто отруює життя тим, хто ображається. Людина в більш зрілій життєвій позиції швидше задасться питанням про те, що я можу зробити, щоб якось виправити моє становище? Або чим керується людина, коли веде себе подібним чином?
Зрілість позиції можна простежити навіть у використанні певних мовних конструкцій. Наприклад, людина, що відчуває образу, буде звинувачувати когось у своїх бідах і говорити: «ти винен у тому, що я…», а людина з більш зрілого «его-стану» скаже: «мені боляче чути, те, що ти говориш, але мені здається, що ти не хочеш зробити мені боляче». Зверніть увагу, що фокус у промові явно зміщений з «ти» на «я». Того, хто ображається, власні переживання цікаві в контексті вчинків іншого.
Так буває, коли ми відчуваємо, що світ несправедливий до нас або, що все навколо неправі, а нам доводиться якось жити з цим. Позиція зріла, спочатку звернена на себе, свої переживання й інтереси і тут присутній явний активний поведінковий компонент: перетворити ситуацію так, щоб максимально мінімізувати всі дискомфортні переживання. Ну що в такій ситуації можна зробити? Можна сказати про те, що тобі неприємно, можна зробити перший крок на зустріч, можна знайти можливість задовольнити потребу самому і не на зло кривднику, а для себе.
Натхнення: hochu.ua