Чому еволюція на островах йде швидше?
Всім відомо, що флора і фауна островів часто вельми і вельми відрізняється від подібної на континенті. А приклад хоббітів, деградованих на чудовому острові Флорес до практично звіроподібного стану, зовсім показовий. (Нагадаємо, що флореська людина, так званий хоббіт, потрапив на індонезійський острів Флорес приблизно 95 тис. років тому і жив там аж до 12 тис. років тому, деградувавши в умовах теплого і родючого острова до рівня австралопітеків з об’ємом мозку всього 400 кв. см).
«Ще з часів Дарвіна, який досліджував галапагоських в’юрків, віддалені острови вважаються своєрідними «еволюційними лабораторіями», в яких види зазнають швидкі і часом досить витончені еволюційні зміни», – пише Олександр Марков у своїй книзі «Народження складності. Еволюційна біологія сьогодні: несподівані відкриття і нові питання».
Так, великі тварини, потрапивши на такий ізольований, зі збідненою рослинністю острів, часто дрібнішають, дрібні ж, навпаки, стають гігантами. Причому за досить короткий термін. Принаймні, з багатьма видами справи йдуть саме так.
У 2006 році Вірджинія Міллієн з Університету Макгілла (Канада) провела дослідження, порівнявши дані по 86 острівним і 84 материковим популяціям ссавців. Для кожної з них була підрахована швидкість еволюційних змін одного чи кількох розмірних ознак протягом певного тимчасового періоду.
Міллієн прийшла до висновку, що морфологічна еволюція на островах і справді йде швидше. Втім, це помітно лише на інтервалах, що становлять менше 45 тис. років. При збільшенні тимчасового періоду відмінності між популяціями на материку і островах стають статистично незначними.
Такі відмінності можна пояснити тим, що на островах деякі тварини зустрічаються частіше, ніж на материку, і навпаки.
На думку автора, ссавці, які потрапили в умови ізольованого острова, дуже швидко пристосовуються до них, а це часом призводить до серйозних змін розмірів і пропорцій тіла тварин. З-за високої швидкості цих трансформацій вченим не вдається виявити перехідні форми між острівними ендеміками і їх материковими предками. Однак після того, як зміни відбудуться, темп еволюції острівних тварин зазвичай сповільнюється у зв’язку з цим і не вдалося виявити відмінності між темпами еволюції на інтервалі понад 45 тис. років.
Так звана фрагментація природних місцезростань (з вини людини в тому числі) може призводити до того, що тварини потрапляють в умови, подібні до умов ізольованого острова. У цьому випадку також варто очікувати швидких змін «острівним» сценарієм. Така ситуація сталася, наприклад, з 25 видами ссавців в Данії, тіла яких різко еволюціонували за останні 200 років.
Натхнення: naked-science.ru