Не секрет, що з кожним роком Земля все більше нагрівається. Однак навіть при глобальному збільшенні температури в самому центрі Атлантичного океану постійно існує місце, яке навпаки стає холоднішим. Вчені назвали його «холодною бульбашкою» або «дірою глобального потепління».
З 1900 року поверхня океану нагрілася майже на 1 градус за Цельсієм. Проте, температура поверхні моря в Північноатлантичному «холодному міхурі», розташованому нижче Гренландії, за цей період охолола на 0,9 градуса. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Climate Change, дає більше доказів того, що саме підтримує цей аномальний «холодний міхур».
Цей постійний згусток був особливо помітний з 2015 року. Дослідники говорять, що існує цілий ряд механізмів, які впливають на цю аномалію. Вчені висунули дві головні причини.
Першою і основною вони назвали зміну океанських течій. Велика океанська течія AMOК (Атлантична меридіональна перекидна циркуляція) діє як конвеєрна стрічка. Вона транспортує теплу тропічну воду в Північну Атлантику, однак зараз воно сповільнюється. Вчені підозрюють, що цей процес викликаний рекордним таненням Гренландського крижаного щита, в результаті чого прісна вода ринула в Північну Атлантику.
Приплив прісної води зменшує солоність океану, що робить воду менш щільною. Це в свою чергу веде до того, що тепер менш холодна вода в Північній Атлантиці опускається вниз, що перешкоджає потоку нових тропічних «грілок» в цей регіон. Як результат – в ці води надходить менше тепла і це тільки підтримує «холодний міхур».
Також автори нового дослідження виявили, що в цьому регіоні існує циркуляція, яка називається «циркумполярна течія». Вона йде проти годинникової стрілки, і забирає відносно теплі води далі на північ, в Північний Льодовитий океан. «Таким чином, тепла надходить менше, а відходить його більше», – пояснюють автори дослідження.
Вчені також кажуть про те, що хмари грають певну роль в підтримці цього «холодного міхура». В ході дослідження вони виявили, що більш холодна поверхня океану виробляє більше низькорівневих хмар, які є досить товстими і «відбивають більше сонячного світла і тим самим ще більше охолоджують поверхню». Це створює певний замкнутий круг, адже чим холодніша «діра», тим більше хмар, а чим більше хмар, тим холодніша аномалія. Однак, це явище ще варто поспостерігати більш уважно.
Зараз вчені відзначають, що умови в Північній Атлантиці сильно змінюються з року в рік протягом десятиліть. Також цей регіон досить складний. Глибокий океан, достаток танучих льодів, масивні океанічні циркуляції – з таким набором це місце вимагає більш ретельного розслідування.
Натхнення: www.popmech.ru