Цього літа щось дивне відбувається в мезосфері. Мезосфера — шар атмосфери, який знаходиться так високо, що майже стикається з космосом. В розрідженому повітрі на висоті 83 км над поверхнею Землі шматки водяної пари обвиваються навколо плям метеорного диму. Отримані в результаті рої крижаних кристалів формують сріблясті хмари, які світяться в нічному небі на високих широтах.
Та, ні, це ще не найдивніше
Спостерігачі за небом на півночі звикли бачити ці хмари в останні роки. Вони формуються в травні, посилюються в червні і, в кінцевому підсумку, тьмяніють в липні і серпні. У цьому році, однак, сталося щось інше. Замість того, щоб розсіятися в кінці липня, хмари вибухнули надзвичайним світлом. Каїро Кіїтсак спостерігав цей спалах 26 липня в Сімуне в Естонії:
Інші спостерігачі бачили схоже видовище в липні, і потім, у серпні, ці хмари збереглися. У першу половину серпня 2018 року кількість повідомлень про сріблясті хмари потроїлася порівнянні з тим же періодом 2017 року. Хмари відмовляються йти.
Дослідники з Колорадського університету з’ясували чому. «В атмосфері стався несподіваний сплеск водяної пари», — каже Лінн Харві з Колорадській лабораторії фізики атмосфери та космосу. В кінці липня і в серпні 2018 року мезосфера була найбільш вологою за останні 11 років.
Крім того, що мезосфера була дуже вологою, вона була ще трохи холодніше звичайного. Поєднання вологи та холоду створило сприятливі умови для крижаних сріблястих хмар.
Харві та її колеги намагаються зрозуміти як зайва вода потрапила туди. Одна з версій передбачає активність планетарної хвилі у Південній півкулі, що може збільшити кількість водяної пари за тисячі кілометрів на півночі. Феномен може бути також пов’язаний з сонячним мінімумом, який відбувається зараз. Примітно, що найбільш холодними і вологими роками в мезосфері до 2018 року були 200-2009 рр. — попередній мінімум 11-річного сонячного циклу.