Нільс Бор, піонер квантової механіки, використовував тайцзи, символ інь-ян, у своєму гербі. З його точки зору, поляризовані частинки доповнюють одна одну подібно до того, як дві протилежні сили інь і ян створюють баланс у Всесвіті, в даоському розумінні. Бор говорив про єдність протилежностей у природі.
Багато концепції в стародавній китайській науці відповідають теорій у фізиці, які були сформовані лише в минулому столітті. Ось короткий огляд кількох таких ідей.
1. Вісім триграм і розташування частинок
Вісім триграм описані в класичному китайському трактаті «І-цзін» («Книга змін») – одному з найважливіших і найбільш фундаментальних в китайській історії. Ці триграми символізують основні принципи реальності, вони мають восьмикутну форму, що відображає їх взаємодію одну з одною.
У своїй книзі «Дао фізики» (1975) фізик Фрітьоф Капра писав, що ця восьмикутна структура в деякому сенсі схожа на мезон, «в якому частинки і античастки займають протилежні позиції».
Читайте також: Фізики та фізіологи доводять: Cмерті немає!
«Як сучасна фізика, так і стародавня китайська думка, вважають зміни і трансформації ключовим аспектом природи, і розглядає структури та симетрії, створювані змінами, як вторинні», – писав він.
2. «Книга змін» і універсальна теорія
Сучасна фізика базується на двох доктринах: загальна теорія відносності та квантова механіка. Проблема в тому, що вони суперечать одна одній.
У 1999 р. Брайан Ґрін написав у своїй номінованої на Пулітцерівську премію книзі «Елегантний Всесвіт»: «Загальна теорія відносності і квантова механіка у своїх нинішніх формулюваннях не можуть бути обидві одночасно істинними. Ці дві теорії, що лежать в основі величезного прогресу в фізиці за останні сто років, взаємно несумісні».
Теорія відносності успішно пояснює будову Всесвіту у великих масштабах, наприклад, у масштабах зірок і галактик. Квантова механіка вивчає Всесвіт у мікроскопічних масштабах на рівні атомів і субатомних частинок. Вчені і раніше шукали так звану універсальну теорію, яка б могла охопити все.
Теорія струн робить спроби в цьому напрямку. У спрощеному трактуванні ця теорія розглядає Всесвіт у вигляді струн, а не окремих точок. Наприклад, електрон сприймається не як крапка, а як струна. Якщо струна здійснює коливання в одному манері, то це виглядає як електрон, якщо в іншому, то виходить фотон або кварк. Ці гіпотетичні струни беруть свій початок в іншому вимірі, де немає гравітації.
У 70-ті роки минулого століття набирала популярність, хоча і не була загальновизнаною, теорія матриці розсіювання, яка передувала теорії струн.
У той час Капра писав: «І-Цзін, мабуть, найближча аналогія теорії матриці розсіювання в східній думці. В обох системах акцент робиться на процесі, а не на об’єктах. В теорії матриці розсіювання ці процеси – реакція частинок, які дають початок усім явищам у світі адронів [тип субатомних частинок].
У «Книзі змін» основні процеси називаються змінами, і вони є ключовими для розуміння всіх природних феноменів.
3. Лао-цзи та субатомні частинки
Лао-Цзи, засновник даосизму, в VI столітті писав: «Дао дало життя одному, одне дала життя двом, два дали життя трьом, три дали життя міріадам речей. Міріади речей несуть інь на своїй спині і тримають ян у своїх обіймах».
Деякі вважають, що це філософське висловлювання схоже на опис різних рівнів частинок: молекули, атоми, електрони і т.д.
Електрони – субатомні частинки з негативним електричним зарядом. Протони – субатомні частинки з позитивним електричним зарядом. Ці заряди можна співвіднести з полярними силами інь-ян в даосизмі.
Стародавні греки також висували теорії про атоми. Сучасна наука відкрила електрони тільки в 1897 р., а інші субатомні частинки були відкриті ще пізніше.
Різні пріоритети
Цілі стародавньої китайської науки відрізнялися від цілей сучасної фізики. Стародавні китайські вчені концентрували увагу на духовному, вони визнавали як матеріальні речі, так і «нематеріальні».
Деякі з видатних фізиків сучасності черпали натхнення з древньої китайської науки.
Читайте також: Атеїст довів, що Бог є
Квантова фізика довела, що спостерігач може змінити результат експерименту, просто спостерігаючи. «Містики також часто кажуть, що спостерігач і спостережуваний об’єднуються, вони перестають бути окремими об’єктами», – говорить Капра в одному з інтерв’ю. Навіть можливо, що намір дослідника може вплинути на результат експерименту. Деякі дослідження показали, що людська думка може впливати на фізичну реальність, хоча це і не визнано загальновизнаною наукою. Дін Радін з Інституту ноетичних наук і Вільям А. Тіллер з Стенфордського університету відносяться до числа науковців, які вивчають цю тему.
Вихідна точка стародавньої науки, що базується на духовності, і матеріалістични підхід сучасної науки призводять до різних результатів.
«Західна наука з XVII століття була одержима ідеєю контролю, людини, домінуючого над природою… Ця одержимість призвела до катастрофи»,- говорив Капра.